Олена
Ляшенко
Байки
Для
дітей
дошкільного
та
молодшого
шкільного
віку
©£š-—›®š
Перед
дзеркалом
в
хустинці
Щука у
своїй
хатинці
Фарбувала
очі,
губи:
Буде в
захваті
вся
річка
Від мого
такого
личка!
Всі
подружаться
зі мною,
Із
красунею
такою!
Ще
й червоні
чобітки
Одягну
на
плавники!
Щука
двері
відчиняє,
Із
хатини
випливає.
Риби, що
пливли у
справах,
З подиву
позамовкали.
Аплодують
плавниками,
Падають
вверх
животами
Щучці-панночці
на
втіху
Не від
захвату,
від
сміху.
Розізлилась
тоді
Щука,
Клацає
зубами,
злюка.
Розігнала
риб і
знову
Повертається
додому
Без
прихильників
і
друзів.
І
розплакалась
у тузі,
Бо не
знала, що
краса –
Це не
губи, не
коса,
Не
хустини й
чобітки,
Ну чутки
і не
плітки,
А душа
відкрита,
щира,
Вміння
жити в
дружбі й
мирі,
Здійснювати
добрі
справи,
Ставитись
до всіх
ласкаво.
Внутрішня
краса й
добро
Скарбом
є й завжди
було.
Зовнішність
не має
сенсу,
Коли зло
живе у
серці!
ЯК СОМ
БАЧИВ
СОН
Дрімає в
водоростях
Сом.
Йому
наснився
дивний
сон:
Не
плавники
він має
–крила!
І в
річці вже
сидіть
несила.
Махнув
крилом і
полетів
У
небеса,
куди
схотів.
Перелетів
і гори, й
ліс,
І на
хмариночку
заліз.
Розлігся
і
відпочиває,
На
сонечку
Сом
засмагає.
Качина
зграя
дивувалась:
-
Вже риби
до небес
дістались!..
Що
далі? З
аквалангом
кіт?
Коровам
в космосі
«привіт»?
Де
безлад
панувати
буде,
Про
спокій
можете
забути!
Найкраще,
скажемо
вам так,
Коли все
на своїх
місцях!
Тим
часом
хмарка
розтавала,
Бо дощ
над лісом
роздавала.
Із неба
раптом
пада
сом,
І добре,
що то був
лиш сон!
На
дні я
житиму
охоче!
Тут
рідний дім,
в затишній
річці.
І
тут я на
своєму
місці!
Той
знайде
скарб, хто
зрозумів,
Що
як би
мріяти не
вмів,
А
добре там,
де всі ми
є –
Таке
послання
вам моє!
ДОБРЕ
СЕРЦЕ
Сталась
з Равликом
пригода:
Він
потрапив у
негоду:
З неба
–дощ, а
знизу –хвилі.
Думає
собі:
Втрачу
хатку,
заблукаю
І
ніхто про
те не
взнає…
Раптом
очі: праве,
ліве,
Лапки,
посмішка
мінлива
І зелена
голова:
-
Хто тут?
Ква! Нікого?
Ква!
-
Порятуй,
допоможи!
І
дорогу
підкажи!
Жабка
вилізла з
води:
І до
жаб’ячого
дому
Тягне
Равлика
блідого.
Чай з
малиною, з
лимоном
Принесла
вона
малому:
І
дивись, не
захворій!
Равлик
мовив, - не
злякалась!
Твоє
серце
добре й
щире…
А
без тебе я б
загинув…
Зашарілася
зелена:
-
Кожен
вчинить
так, я
певна!
Скарб
–це
серце
справедливе,
Бути у
біді
сміливим,
Бо за
добрі
справи,
знайте,
Вам
віддячиться
стократно!
МРІЯ
Оселився
в річці
Рак,
У якого
все не
так:
Ходить
задки,
стриба
боком,
Визира
рачиним
оком
Із
дверей, а не
з вікна.
В нього
мрія є
одна:
Про
ялиночку
живу,
Щоб хоч
раз у Новий
рік
Я
її
побачить
зміг!
А з
вудилом
над
рікою
Чоловік
махнув
рукою,
Вудка
Раку в лоба
«дзиньк»,
Рак
клешнею
вудку
«смик»,
І пливе
у
казані,
Як у
справжньому
човні:
Раків. В
гості
кличуть
всюди!
Баньку
топлять, з
кропу
віник,
Почувався
щоб
відмінно!
І
до столу
запросили:
Страв на
нім
силенна
сила!
З казана
той Рак
червоний
Бачить:
он вона,
чудова,
І
зелена, і в
прикрасах,
Новорічная
окраса:
В дивних
вогниках
ялинка
Пахне на
усю
хатинку!
Рак про
все забув,
розмріявсь,
Вже й
казан
кипіть
насміливсь…
Скарб
–це
мріяти
уміти
Взимку,
навесні,
все
літо,
Палко,
щиро і
безмежно,
Тільки,
друзі,
обережно,
Щоб не
сталося як
з Раком:
Мріючи,
в казан
потрапив.
