Сергій Дзюба
Подвійнийхронотоп
Така
назва
книжки
цікавої
письменниці
зНіжина
Тетяни
Сидоренко
. Цямікроповість
(авторське
визначення
жанру
) вийшла
вжитомирському
видавництві
«Бук-Друк
», перед
цимздобувши
перемогу
вЧернігівському
обласному
літературному
конкурсі
рукописів
. Це-
добротний
постмодерний
текст
, читаючи
який
, відчуваєш
естетичне
задоволення
відточного
йводночас
високохудожнього
зображення
картини
світу
на
зламі
епох
.
Далеко
не
кожен
маєтаке
щастя
- прожити
своє
життя
вдвох
епохах
. Уколишній
- дороку
1991-го,
тавтеперішній
, названій
демократичною
. Персонажі
цієї
повісті
такого
щастя
зазнали
. Вони
жили
, творили
, вважаючи
себе
«бійцями
ідеологічного
фронту
», божурналістика
поставила
на
нихсаме
таке
тавро
. Вони
йдалі
живуть
ітворять
, алевіншому
часі
та
віншому
просторі
. Звідси
- йназва
повісті
як
прозорий
натяк
на
швидкоплинність
часу
впоєднанні
знеймовірно
динамічним
простором
, наповненим
уженовим
, пострадянським
змістом
: новими
ідеологемами
, новими
цінностями
йпріоритетами
.
Отож
, художнє
поєднання
часу
йпростору
(майже
відсканована
колишня
йтеперішня
реальність
) зазаконами
письменницької
творчості
перетворюється
влітературний
хронотоп
. Уцьому
тексті
- щейподвійний
.
Естетика
постмодерної
творчості
передбачає
використання
ремінісценцій
та
ознак
раніше
домінуючих
улітературному
процесі
стилів
інапрямків
, атакож
(іцеобов'язково
!) художнього
прийому
театральності
взображенні
картини
світу
. Вякості
«театру
», девідбуваються
основні
сюжетні
події
, авторка
обрала
... Київську
вищу
партійну
школу
, - найпрестижніший
колись
навчальний
заклад
увітчизняній
системі
освіти
(нинішній
Інститут
Міжнародних
відносин
).
Саме
там,
уКВПШ
, якавтексті
іронічно
названа
Інститутом
Великого
Вождя
, «гризуть
граніт
науки
» більшість
персонажів
повісті
. Деякі
зтихнаук
- відверто
штучні
, неіснуючі
: науковий
комунізм
, наприклад
, чинауковий
атеїзм
, політекономія
соціалізму
чи
мєжкомдвіж
(рос. -
мєждународноє
коммуністічєскоє
двіженіє
). Тому
головній
персонажниці
Ользі
(якзгодом
виявилося
, нелише
їй
одній
) тінауки
здаються
дещо
дивними
, йвона
на
них«просто
забила
». Натомість
- детальне
студіювання
праць
відомих
філософів
, культурологів
, атакож
- відвідування
столичних
театрів
, виставок
, концертів
знаменитих
співаків
.
Інститут
Великого
Вождя
вційповістині
- цеякдержава
вдержаві
. Тут«привид
комунізму
», який
по
Європі
бродив
-бродив
, знайшов
свою
вічну
прописку
. Тутвсе-
найкраще
: бібліотека
, читальна
зала
, лекційні
аудиторії
, їдальні
йкафе
, гуртожиток
іт.
д.
Саме
там,
угуртожитку
, наодній
вечірці
, персонажниця
зустрічає
своє
«доросле
кохання
», азатим
дуже
дорого
за
це
розплачується
.
То
бувжиттєвий
досвід
. Болючий
, жорстокий
, алевсе-таки
досвід
. ІвОльги
після
пережитих
труднощів
та
переживань
ніби
очівідкрилися
на
те
, щотвориться
навколо
неї.
Наснився
їй
віщий
сон,
розгадка
якого
невдовзі
підтвердилася
реальними
подіями
, - розпад
Радянського
Союзу
: «Іпокликав
Боян
помахом
правиці
трьох
богатирів
до
себе
: Бориса
, Леоніда
йСтаніслава
. Іпримчали
вони
щодуху
... Таненаконях
своїх
вороних
. А...
назубрі
! Всівтрьох
- наодному
зубрі
!.. Великому
такому
, рогатому
йгрізному
! Іпомчав
вінїхажуБіловіжську
пущу
... Іспівав
їм
услід
Боян
голосом
Великого
дитячого
хору
: «Мнепонятна
твоя
вековая
печаль
, / Беловежская
пуща
, Беловежская
пуща
...»
Композиційно
книжка
вражає
своєю
нетрадиційністю
. Багатотематичність
(родинна
, соціальна
тема
, проблеми
молодіжного
середовища
іт.
д.)
гармонійно
реалізується
через
поведінку
йхарактери
індивідуалізованих
персонажів
, через
їхнє
бачення
навколишнього
світу
йусвідомлення
своєї
ролі
вньому
.
Цікавий
художній
прийом
«книжка
вкнижці
» єсуттєвою
динамічною
силою
всюжетотворенні
. Таневидима
йніким
нечитана
«Материнка
» - об'єкт
письменницької
фантазії
- відіграє
потужну
художню
роль
уплані
цілісності
тексту
йбездоганного
завершення
сюжету
.
Тутнемає
нічого
зайвого
, - жодної
описовості
чи
повтору
. Авторка
спеціально
вдається
до
мовної
скупості
, наповнюючи
кожне
слово
, кожну
стилістичну
фігуру
значущістю
йглибиною
змісту
. Тому
враження
відпрочитаного
такі
: цехороша
сучасна
українська
проза
здинамічним
сюжетом
, глибоко
психологізованими
персонажами
, майстерним
умінням
«тримати
інтригу
» докінця
твору
. Щиро
радію
, щовсучасному
українському
літературному
процесі
вчитацькому
вжитку
єтакі
книги
.
Сергій
Дзюба
-
президент
Міжнародної
літературно
-мистецької
Академії
України
