9. Антоніна Корінь Що нам дарує «Срібляста долоня вічності»?
АнтонінаКорінь
    Щонамдарує«Сріблястадолонявічності»?
    
Тетяна Дзюба , Сергій Дзюба . Насріблястій долоні вічності : Збірка віршів болгарською таукраїнською мовами / Переклав Димитр Христов (Болгарія , м. Софія ).
                        
   Щеневідгукувалася на книжку віршів українських поетів уперекладі болгарською . Писала прозбірки болгар Захарі Іванова та Анжели Димчевої , перекладені українцями . Ацього року відкрила длясебе дружну італановиту сім'ю письменників , моїх земляків із Чернігова - Тетяни та Сергія Дзюби .
   Якпроперекладачів із болгарської , явзнала пронихраніше - чотири роки тому : саме перед поїздкою уБолгарію , доВарни , зустріла добірку їхніх перекладів у«Всесвіті » та«Літературній Україні ». Отож , завдяки цьому , япознайомилася звідомою болгарською поетесою зВарни Елкою Няголовою , організатором поетичного фестивалю «Слов'янські обійми ».
   Іосьусічні цього року подарував мені знаний вУкраїні композитор та співак Петро Лойтра чудову книжку Сергія Дзюби «Примчу на білому коні » - стопісень , створені С. Дзюбою , зокрема іспільно зЛойтрою . Аділо було вОУНБ ім . Д.Чижевського , дегромадська організація болгар «Нашите хора » втілювала моюідею - приймала на творчій зустрічі двох одеситів : болгарина ігагауза Віталія Бошкова , поета , перекладача зшести мов, таДмитра Шупту , тежпоета , правозахисника (соратника Василя Стуса ) іперекладача , вт. ч. зболгарської .
  Отож зав'язався справжній «морський вузол »: Дзюба іШупта - обидва родом із Пирятинщини , тривалий часдружать та співробітничають ; Дзюба йЛойтра створили разом більше десяти прекрасних пісень ; іятежізПетром співпрацюю , пишу пісні , їхужепівтора десятка , ащедуже шаную творчість поета Дмитра Шупти , справжнього патріота України , мужньої та шляхетної Людини . Доречі , Дзюба , Лойтра іШупта - активісти Українського Козацтва , постійно популяризують українські традиції , культуру , літературу , історію . 
   Тожящиро , звеликим задоволенням написала відгук на книгу пісень Сергія Дзюби «Примчу на білому коні », зякої йдізналася пронеймовірно багатогранне , насичене творчістю , дуже яскраве життя цієї обдарованої сім'ї .
  Тетяна та Сергій Дзюби - відомі письменники та журналісти , автори пісень іперекладачі . Добродій Сергій - президент Міжнародної літературно - мистецької Академії України , якаоб'єднує людей із 55 країн . Апані Тетяна - щейнауковець , доктор наук із соціальних комунікацій , професор , академік , літературознавець іжурналістикознавець .
  Звісно , мене зацікавили насамперед їхні болгарські зв'язки . ІосьСергій надіслав до нашого музею збірку - білінгву «Наcребристата длан на вечноста » («Насріблястій долоні вічності »). Це- вибрані вірші Тетяни іСергія Дзюби уперекладі болгарського мовою відомого поета Димитра Христова . Редактор іконсультант - Анна Багряна , дружина Димитра . Вони - також творча родина : болгарський поет , бард , дипломат іукраїнська письменниця .
  Книга видана вСофії , увидавництві «Богіанна »: їїнаклад - п'ять тисяч примірників , обсяг - близько стасторінок . Напрочуд вишукану обкладинку створила український дизайнер Ганна Святенко , арецензентом книжки став голова Спілки болгарських письменників Боян Ангелов . Такий осьтворчий Євросоюз !
  Прочитала йзагалом погодилася здумками та емоціями , висловленими перекладачем збірки Димитром Христовим уйого передмові . Втім , звісно , маюйсвої міркування .
  Вірші Тетяни Дзюби - надзвичайно талановита іглибока , неповторна йінтелектуальна , емоційна та внутрішньо драматична , утаємничена поезія… Невловимо чарівна , дивовижна йводночас - потужна . Таке не забудеш ! Тут- ідовершені , мелодійно римовані вірші , йнесподівані , філософські верлібри , сповнені життєвої мудрості та дотепних івлучних афоризмів .
  Мені настільки сподобалося , щовідцихвіршів буквально завмирала душа :
  * * *
Ібуде тиша кольору надії ,
Ібуде спокій кольору щастя ,
Івпаде яблуко , розлетівшись надвоє .
Його половинки з'їдять щасливі закохані ,
Інепомітять за гіллям заплаканої Єви,
Якапрокляла свій давній авітаміноз .
  Або:
   * * *
Сніг лапатий - синслухняний віхоли .
Полозки санчат - півусмішки .
Мизпланети круглої внебо їхали .
Звісно , білі ангели - діти трішки .
Ікидалось сонце вслід цуценям рудим ,
Івідсміху вкров розсікались губи .
Якрозтане швидко цейзимовий дим-
Хтось уньому лишрукавичку згубить…
Чизоріла доля нам, чизвізда вертепу
Крізь шинельних буднів непохитний стрій ?
… Несахайсь закляклих серед степу
Кам'яних бабів - невідбулих мрій .
Сніг лапатий - синслухняний віхоли .
Полозки санчат - півусмішки .
Мизпланети круглої внебо їхали .
Звісно , білі ангели - діти трішки .
      Іщетаке :
     * * *
Наіплікатор соснового лісу
Сонце кинуло застуджене проміння ,                                
Намагаючись вилікуватися відзими .
      Поетеса учудовому магічно - парадоксальному вірші підкреслює : «Пора поезії минає ». Інаводить свої образні аргументи… Єнадчимзамислитися ! Втім , вірю : доки єпоети , якістворюють такі геніальні рядки : «Каштан упав - розкрилася душа », поезія залишатиметься «крихтою відвеличезного хліба вічності ». Бовічними будуть завдання поетів : завертати журавлів додому , авліто повертатися , «ступаючи по сивій павутині » бабиного літа .
  Тетяна Дзюба - зтихдивовижних поетів , якідосі живуть усупроводі «оркестру сонячних зайчиків ». Незнаю , якхто, аячуюцейоркестр… Знимлегше йтижиттям , особливо , коли хмарно , адже «дощрозлініював простір - вельветовий сезон ». Дотакої захоплюючої поезії вдумливі читачі мимоволі «примагнітяться », якчайки до води , - назавжди серед лагідних та розумних , мовдельфіни , хвиль . Наче йпора вжеставити крапку , однак поетеса встигає побачити , відчути : «Твоя усмішка на моїй долоні »… Іїїнеймовірні мандри всесвітом продовжуються !    
   Цікаво , ащопобачив істворив її чоловік - Сергій Дзюба ?
* * *
Це- просто дощ, аТи- така красива !
Таку Тебе створив длямене день .
Язнав Тебе , стороків знав до зливи…
Мені бсебе не бачити лишень .
Дивлюся , якдитина із колиски ,
Немов чернець , який прийшов ухрам .
Це- просто дощ. Інебо - зовсім близько ,
Таяйому Твій погляд не віддам .
Такурочисто , ідеально зримо ,
Щиріше всіх шедеврів іуяв!
Це- просто дощізкарими очима ,
Інікраплинки янезмарнував .
      Безперечно , уцихвіршах варто відзначити багатство палітри , фантазію іреальність , іронію йностальгію . Якщо уТані конфліктність - душевна , тоуСергія - часто ісоціальна . Айого любовна лірика - пристрасно оспівує культ кохання , якнайвищу знагород .
* * *
Коли мене підсмажить впертий час,
ЯйтампроНеїпам'ять не скалічу .
Кохаєм ми . Ахтокохає нас?
Старію . Лишбальзаківський Бердичів
Перетинає сни, якнапівбог ,
Дарує кляштор босих кармелітів…
Такмало часу длякохання вдвох ,
Щоварто цимзайматися щомиті .
      Як іпані Тетяна , Сергій Дзюба блискуче володіє класичним та вільним віршем , розмаїттям усіх поетичних форм , знаходить свої , неповторні епітети , метафори та порівняння . Івсепронизує чистота йвисота духовних поривів . Вони жроблять його одним знайактивніших творців та громадських діячів , якієднають народи , зокрема зміцнюють традиційне болгарсько - українське літературне братерство .
    Ще, по-моєму , немає більше такого поета всвіті , який би всестворене присвячував дружині… Тільки уявіть собі - 85 книжок різних жанрів Сергій Дзюба присвятив своїй коханій Тетянці ! Однак справа навіть не вкількості , авосьтаких проникливих віршах :
* * *
  Тані
Душа - мовскрипка : пилом припада
Івраз страждає на високих нотах .
Тищеструна - недумай проліта ,
Тизакохайся вмене усуботу .
Душа - якрима : всешука слова ,
Мандрує відпоеми до поеми .
Тизнаєш : благодать - денаснема .
Немає насвПарижі іСан-Ремо…
Тивідпочинь - мовквітку , незірву .
Умене тільки чуб- відОдіссея .
Такхочеться душі , якбожеству ,
Щобхтось молився хочколись на неї.
      Навіть не сумніваюся : добродій Сергій імолиться на свою дружину !
  Ічитаючи Сергія Дзюбу , мені хочеться на острів , далекий , мовсльози Єви; щобутихомирювати галас («люди , будь ласка , тихіше - нечути моря »); хочеться просто бігти (літати !) натанці , якйого молодим щасливим батькам . Щехочеться жартівливо переборювати труднощі , мов«Ейфелеву вежу твоєї гордості ». Хочеться , щобзнайшовся ще хтось , хтотакніжно йпроникливо порівняє жіноче біле тіло зчистим аркушем !
  Авжеж , ямрію бути чарівницею , якпоет Сергій Дзюба : намалює сонце , авоно гріє . Ітакхочеться мені , щобзірки падали (яузорепад народилася !), однак бажання не закінчувалися… Треба рухатися , бо, якіпоет , язавжди готова вдорогу .
  Дуже сподобалися «Балада провідьму та екстаз » і«Балада проквітку ».      Вивчила яболгарське слово «целувки »… Прониклася виразом «азтеобъчам »… Взагалі ж, переклади Димитра Христова - бездоганно блискучі . Дякую Вам, пане Димитре , заВашу філігранну майстерність . Власне , такзрозуміти душу поета може лише справжній , великий поет !
   Побільше бнамотаких гармонійних творчих дуетів . Нехай срібляться вони на долонях вічності - ікожною чарівною мовою , йбагатьма !               
Антоніна Корінь ,
      науковець Кіровоградського міського      літературно - меморіального музею І . К. Карпенка - Карого , відповідальний секретар обласної організації об'єднання болгар «Нашите хора », м. Кропивницький
Top