Леся Гринців-Модрицька.

Карпати

Зійшла ранкова зоря. Ясним світлом пробудила землю і ознаменувала прихід світанку. Ожила природа Карпат.

Краса така, що очей не відірвати.

Світанки в горах напрочуд красиві. Краєвиди милують око.

Хмаринки, мов пір’їнки опускаються нижче гір, вкритих густим білим, мов молоко, туманом.

Гори тихо гудуть, здається, що в їхніх горнилах проходить якесь інше, не відоме нам, життя.

Смереки височіють в горах, своєю чарівною красою звеличують їх. Зелені ялинки і сосни смарагдовим кольором ваблять очі.

Тиша довкола, лише чути, як сокіл розсікає небо своїми могутніми крилами. Ранкове полювання у нього почалося.

Ріка Черемош несе свої бурхливі води, обмиваючи валуни гір. Холодна наче лід, чиста, дзеркальна вода до якої можна зачесатися. Бистрина і прозорість характерна для річок в Карпатах.

Форель гуртом пливе на нерест, виблискуючи сірими спинками.

З лісу чути співи пташок. Їхні переливи такі чудернацькі  і красиві. Жодна музика їх не повторить. Чути голос зозулі ,вона мовби рахує комусь роки життя.

Та хто б їх рахував. Скільки Бог дасть, стільки й житимуть.

Нема часу гуцулам на такі забавки.

На вершинах гір ростуть едельвейси. Не кожному вдається їх зірвати. Горда квітка дістається тільки відважним. Не один закоханий намагався її знайти. Але вони ростуть на самій вершині, до якої не легко дістатись. Її дарують в знак великого кохання.

На полонинах вкритих різними травами, випасають отари овечок. Які тільки трави там не ростуть. І чебрець і материнка, звіробій і боли- голова, мати - мачуха і м’ята. Всіх не перелічити. Знахарки збирають їх до схід сонця і лікують людей. Вольфари теж заготовляють зілля для своїх темних справ. Нікому ще не допомогли чари вольфарів і ворожбитів. Але ж серцю не накажеш.Є в селі дівчата,які вдаються до чарів.

Чабани оселяються на полонинах, до того часу, поки вівці мають де пастися. Таким чином, отари, кочують з полонини на полонину.

В горах, чабани готують смачну бринзу з овечого молока. Заготовляють її на довгу холодну пору, коли з гір буде важко спуститися, щоб придбати щось в сільському  магазині.

Про визначні події в селі дізнаються за допомогою трембіт, які сильним трубним звуком сповіщають про весілля, чи смерть гуцулів.

Часом чабани розважаються грою на сопілках. Весело лунає мелодія, ноги самі просяться до танцю.

Коли вечоріє-на небі з’являється серпастий місяць, який разом з зірками освічують дорогу вівчарям. В горах це видовище неймовірне. Здається, що рукою можна  дістати до зірок. Так казково навколо. Зоряна ніч не дає заснути. Втомлені працею вівчарі сідають біля багаття і розповідають різні життєві історії, та діляться новинами.

   В селі молоді хлопці поспішають на зустріч з дівчатами. Адже зібралися на вечорниці. А дівчата- одягнувши чисту вишивану сорочку, плахту і  запаску ,заплели гарно коси, повісили на шию намисто, гордо ступали на зустріч, скоса поглядаючи на красивих статних гуцулів.

Гаряча молода кров бушує в голові. Кожному хочеться ласки й любові. Пари прогулюються над річкою, весело сміються, крадькома цілуються. Щасливий той, хто знайшов собі пару. Та не всім усміхається щастя…

З хати, що на околиці села, прийшли на вечорниці дві сестри.

Красиві дівчата, що там казати. Одна краща за іншу.

Вечорниці з розпалі. Музиканти стараються, виграють гуцульських веселих мелодій. Танцюють, аж земля гуде.

Бубен ритму додає. Цимбаліст струнами перебирає.

А  скрипка й сопілка, немов співає,  серця юним гуцулам зігріває. Вихором пари злітають. Хлопці дівчат до себе пригортають. Розпашілися їх лиця, та не хочуть зупинятися.

Тільки сестри стоять осторонь. Не підуть з будь ким танцювати.

Придивляються до хлопців, ніхто їм не до вподоби.

Лиш один Микола впав в око обом сестрам Наталці і Юстині.

Він відрізнявся поміж всіх інших гарною статурою і красивим мужнім обличчям. Чорне, як воронове крило волосся, кучерявилось довкола білосніжного, вкритого ніжним рум’янцем обличчя. Карі очі здавалось пронизували наскрізь. Брови зрослись на переніссі, наче два чорних шнурочки. Ямочки на щоках придавали чарівності обличчю. Білозуба усмішка манила кожну дівчину в селі.

  Йому також сподобались сестри. Адже вони були з заможної родини, до того ж скромні, гарні і працьовиті. Юстина була старшою на два роки від Наталки. Висока, поставна, з білявим волоссям і синіми ,як озерця очима. Стан її тонкий дівочий обвивав широкий пояс, який підкреслював красу її точеної фігури. В косі була вплетена голуба стрічка, яка так пасувала до її синіх очей .Біла, вишита синіми нитками сорочка, гарно гармоніювала зі стрічкою . Ніжне біле личко вабило своєю красою. Пишні груди, красиві довгі ноги, легка хода- все це приваблювало не одного парубка. Юстина одразу закохалася в Миколу і ніхто інший їй не подобався.

Молодша сестра Наталка була зовсім іншою. Її краса відразу кидалась в очі. Смугла матова шкіра, чорне кучеряве волосся, коса до пояса, чорні, як ніч очі, манили чарівною глибиною, червоні, мов пелюстки троянд, губи і біленькі дрібні, як зернинки зуби, виблискували з ніжних вуст , які  грайливо усміхалися, цим самим вабили до себе все чоловіче товариство. Фігура красива і ростом невеличка. Кажуть на батька подібна. То ж має бути щаслива…

Наталка теж була закохана в Миколу. Ніхто, крім нього її не цікавив. Як розділити кохання з сестрою? Ніхто уступати не хотів.

Посварилися дівчата через Миколу. Ніби кішка між ними пробігла...

  Музиканти заграли білий танець. Наталка спритніша –перша підбігла до Миколи. Ось вони вже кружляють в танці, а Ярина тільки губи закусує. Зла на сестру, готова  вирвати її з обіймів Миколи. Та Наталка не думала уступати. Не віддасть вона сестрі свого Миколу….

Близилась осінь, пора весіль, почали старостів до сестер засилати. Всім давали гарбуза, не хотіли навіть чути про когось, окрім Миколи.

В один чудовий вечір прийшли старости і від Миколи. Зраділи дівчата.

Кожна надіялась, що її засватають. Стояли за дверима, в шпаринку заглядали, прислухалися…

По правилах гір, першою мала вийти заміж старша сестра.

Наперекір звичаям засватали Наталку і вона була цьому безмежно рада. Батьки з радістю погодились на такого гарного зятя. Красивий і роботящий, був достойний їхньої дочки. До того ж знали, що Наталка була в нього закохана. Тому домовилися за дату весілля, почастували старостів і почали планувати ,як краще зробити, щоб весілля запам’яталося дочці на все життя.

  Юстина проплакала цілу ніч, а на ранок зібрала свої речі і подалася світ за очі. Як батьки її не вмовляли, не слухала. З цього часу, як у воду канула. Чутки про себе не подавала. Ніхто не знав, де її шукати.

Люди почали гомоніти, що сестра звела Юстину зі світу. Та Наталка була щасливою і на всякі пусті розмови не зважала. Готувались до весілля. Придбали гарний гуцульський стрій, купили подарунки для сім’ї нареченого, замовили гарних музикантів. Підготовлення до весілля йшла повним ходом.

Нарешті настав день весілля. Вже гості з молодими до храму доходили, аж тут з’явилась Юстина. В руках у неї були глиняні горщики, які вона швидко кинула перед парою молодих, розбивши їх. Налякало це молодих. Що наворожила озлоблена сестра. Люди почали гомоніти, що добра в їхньому житті не буде. Бо це чари на чвари. Гризтися будуть ,сваритися, аж поки не розійдуться. Збіліла від гніву Наталка. Та що їй балачки людей. Вона закохана і щаслива. А там хай буде, що буде…

Миколу до грудей пригортає, ніжно цілує, обіймає, у всьому йому догоджає. Щасливо живуть, про сестру і не згадують.

Ось і дитятко на світ появилося. Крихітне, беззахисне, тільки те й робить, що їсть і спить. Мати з батьком радіють, сина леліють. Бабуся з дідусем  з рук внука не випускають. А він росте міцненьким на радість всій родині. Вже почав перші слова лепетати. Батько не натішиться сином. Буде кому допомогти в господарстві.

  Одного осіннього дня, на свято Покрови, прийшла несподівана звістка, що важко захворіла сестра Юстина, лежить в лікарні. Нема кому води подати, ліків придбати. Всі гуртом поїхали до міста, лікували Юстину, грошей не шкодували. Виходили і попросили вернутись до свого дому. Та погодилась.

Допомагала сестрі в господарстві, доглядала племінника, прив’язалась до нього і всім серцем полюбила. Ніхто не відав, що носила вона за пазухою камінь. Мала свій план відносно Миколи. Як тільки сестра йшла в поле- Юстина з’являлася на порозі будинку і спокушала Миколу гарною фігурою, розмовами, обіймами. Аж поки не сталося того, що їй найбільше  бажалося.

Завагітніла вона і була щаслива. Мріяла, що Микола залишить Наталку і стане жити з нею. Та не так сталося, як планувала Юстина. Микола Наталку  не думав залишати,бо сина любив всім серцем. Як без нього буде рости, йому ж потрібен батько. Хто навчить його господарювати.

Коли стало видно ,що Юстина вагітна, всі почали допитуватись, від кого. Вона не укривала, хотіла дошкулити Наталці і розповіла, що вагітна від Миколи. Не могла Наталка пробачити зради, вигнала його, хоча дуже любила.

І згадався їй вчинок сестри ,коли йшли до храму брати шлюб. Биті горщики дали про себе знати. Посварила і розлучила їх сестра.

Микола не став жити з Юстиною , залишився  жити в батьківській хаті, в надії, що дружина його пробачить  і повернеться до нього...

   Юстина народила дівчинку. Схожа була на батька, як дві краплі води. Микола полюбив  дочку, адже вона не може рости сиротою при живому батькові. Зажурився Микола. Як бути? Сина шкода, росте без батька ,та й донечка нічого не винна. На світ не просилася. Так журився, аж захворів. Почула про це Наталя, миттю прибігла до хати. Все пробачила, тільки б живий лишився. Потрошки виходила Миколу і змушена була миритися, що Микола жив на дві хати. Провідував доньку і сина з собою брав. Вони ж брат і сестра. Мають знатися і любитися. Що б не було між дорослими, а діти не повинні страждати.

Сумно було на душі у Наталки. Та виходу з ситуації не бачила. Додому не поверталася, жила у Миколиній хаті, бо не могла пробачити сестру.

Тяжку провину відчувала Юстина перед сестрою, яка врятувала її від смерті, виходила в лікарні ,не шкодувала для неї ні сил, ні грошей. Невдячною  теж її вважали батьки, родина  і сусіди.

Що робить людська злоба і ненависть. Як можна зіпсувати собі і іншим  життя! Як любов може обернутися на прикрощі для всієї родини…

І досі гомонять Карпати про велике кохання двох сестер, які так і не зуміли поділити свою любов .