Сергій
Дзюба
Окрилена
творчість
двох
митців
Ви
тримаєте в
руках нову
вокальну
збірку
композитора
Петра
Лойтри
«Тарасове
відлуння»,
написану
на вірші
відомого
українського
поета
Дмитра
Шупти.
Дорогоцінною
оздобою-
перлиною
сяє
оповідь
про нашого
всесвітньо
відомого
талановитого
Кобзаря,
поета й
художника.
Вокальна
збірка, що
побачила
світ цього
року також
у
видавництві
«УКР СІЧ»,
варта того,
щоб її
прочитати,
а краще
послухати
пісні,
мелодії
які
викладено
митцями у
цьому
доробку.
У
моєму
розумінні
пісня – це
повне
співавторство
поета і
композитора.
Головне
тут, щоб
пісня мала
два крила,
як у птаха. І
ці крила
повинні
синхронно
рухатися
та єднати
душі
авторів, а
це завжди
приводить
до успіху.
Пісні
створені
серцем і
творчою
наснагою є
щирим та
неоціненним
скарбом
народної
мудрості,
вогненним
запалом
для
прийдешніх
поколінь
які
живляться
з
животворної
криниці
українських
співанок.
Приємно
дивує
вдумливий
підхід до
текстової
палітри. До
речі,
важливі
дані про
композитора
Петра
Лойтру
подає його
старший
колега і
наставник,
заслужений
працівник
культури
України
Павло
Бровченко
з Малої
Виски, що на
Кропивниччині:
–
Не
перераховуватиму
всі
регалії
композитора
та співака
Петра
Лойтри.
Скажу лише,
що коли в 1969
році мама
привела
Петрика до
мене в
музичну
школу, то
був
звичайний
сільський
хлопчик,
який мріяв
про баян,
про спів у
супроводі
цього
поширеного
на той час
музичного
інструмента.
Скінчилися
роки
навчання. І
з того
Петруся
виріс
напрочуд
талановитий
співак,
музикант і
композитор
Петро
Леонідович
Лойтра.
Здобувши
вищу
педагогічну
і музичну
освіту в
Кіровоградському
педагогічному
інституті,
молодий
спеціаліст
розпочав
свою
роботу у
рідній
міській
третій
школі, а
згодом у
Центрі
дитячої і
юнацької
творчості.
На той час і
припадають
його перші
композиторські
спроби, у
яких він, і
тоді, і
тепер
сповідує
мелодизм
та
простоту,
що
характерно
українській
народній
пісні
(солоспіви,
дуети, тріо,
вокальні
ансамблі,
хори).
Композитор
творить
вдень і
вночі
наперекір
нашим
теперішнім
життєвим
складнощам.
Окремою
сторінкою
життя
Петра
Лойтри є
одинадцятирічна
робота на
посаді
керівника
естетичного
закладу –
школи
мистецтв
(продовжив
моє
багаторічне
директорство).
Під його
керівництвом
школа
стала
однією з
кращих в
області. Та,
на жаль,
бездуховна
міська
влада
стала на
перешкоді
подвижництву
талановитого
музиканта-керівника…
Тебе,
дорогий
друже,
Господь
облагородив
піснею. Тож
«дияволи
її не
одберуть»!
Впевнений,
що
пісенний
вінок, який
ви сплели
разом із
поетом
Дмитром
Романовичем
Шуптою,
буде
гідною
даниною
безсмертному
Пророку-Тарасові
Григоровичу
Шевченку.
Даруйте
його
людям!»
Композитор
Петро
Лойтра
досконало
володіє
прекрасним
знанням
специфіки
хорового
співу,
двоголосся,
чіткими
формами
творів,
серед яких
переважає
строфічна
структура.
Сьогодні є
пісні
«суперсучасні»,
а є просто
мелодійні.
Перші
практично
забуваються
на другий
день після
їх
виконання,
а останні –
безсмертні,
тому, що їх
хочеться
слухати,
співати і
запам’ятати.
Петро
Леонідович
глибоко
розуміє
слова
поета-
побратима
Дмитра
Шупти. Його
музика не
просто
відповідає
ритміці
поезії, а
повністю
синхронізована
зі змістом
того, про що
співається,
– справді,
як рух двох
крил
птаха.
Головний
герой
збірки
«Тарасове
відлуння»,
геніальний
поет Тарас
Шевченко
(про якого
написано
дуже
багато)
вкотре
постає в
піснях, як
поет-борець,
який
збуджує
національну
думку та
змушує
замислюватися
над життям,
а це вже
немало. Тут
плісняви
немає і є
чому
повчитися.
З таким
поетичним
джерелом,
попри всі
негаразди,
Україна не
вмре, не
загине.
Композитор
потурбувався
і про
виконавців
пісень.
Невибаглива
мелодика,
проста
гармонія й
нескладне
багатоголосся
орієнтовані
на
виконання
й
аматорськими
колективами.
І хоча він
ставить
свої
вимоги
щодо
естетичного
смаку, вони
все ж
доступніші
для
виконання,
як у жанрі
сольного
співу, так і
ансамблевому.
У
кожну
пісню (а їх –
одинадцять),
вкладається
крім
музики (і це
відчувається)
життєвий
досвід,
культура,
світогляд.
Це
свідчить
про
надзвичайно
високий
рівень
професійних
вимог з
якими
автор
музики
підходив
до
написання
мелодій та
їх
опрацюванню.
Це
стосується
художньої
цінності,
зручності
співацької
теситури,
метроритму,
темпу,
фактури. А
ще,
хочеться
аби пісня
влившись у
душі
(особливо
слухачів),
заповнила
їх
приємними
радісними
миттями. До
звичного
буденного
настрою
додало
святковості
й відчуття,
що кожен
прожитий
день – це
щедрий
дарунок
долі, який
не варто
розтрачати
недбало.
Ось, як це
звучить в
пісні
«Читаймо
Кобзаря»:
Не тільки
супроти
царя
Він кликав
нас на
грізну
битву…
Щодня
читайте
«Кобзаря»,
Як
найвеличнішу
молитву!
Слухаючи
мелодії, я
в
буквальному
розумінні
став перед
дилемою –
що ж
виділити з
них, які
нюанси, на
чому
акцентувати
увагу
слухача.
Згадалися
слова
доктора
філологічних
наук,
професора
Інституту
літератури
НАН Петра
Йосиповича
Колесника,
які він
говорив
поету
Анатолію
Кримському
«Пісня –
це
закінчений
художній
твір, до
якого (в
ідеалі) не
можна що-
небудь
додати, або
щось
відняти
від нього».
Схоже з
такими
смислово й
художньо
довершеними
творами
композитора
Петра
Лойтри і
поета
Дмитра
Шупти нам
випала
нагода
ознайомитись
і
сприйняти
їх, звісно,
кожен
по-своєму.
У
вокальному
циклі
«Тарасове
відлуння»,
я б виділив
один
напрямок, в
якому
працюють
обдаровані
автори. Це –
насамперед
вічний
пошук
показу
нашої
невмирущості.
Тарасу
Шевченку
дійсно
належить
виняткова
роль у
згуртуванні
передових
сил
української
нації у
розвитку й
формуванні
свідомості
українського
народу.
Його вірші,
хоч і
оспівують
минувшину,
але
спрямовані
у
майбутнє.
Із
давнини
прасивої
донині
Від
нас вони
відгонять
каламуть.
Мелодії
Тараса
Україні
Вже
двісті
років
спати не
дають…
Ознайомившись
з піснями
пана
Петра, можу
відзначити,
що його
мелодії
відзначаються
народністю
та
співучістю.
Автор
мислить
незалежно
й
оригінально,
має свій
усталений
погляд на
життя, на
історію.
Його муза –
скромна,
наповнена
індивідуальними
почуттями.
Він
спрагло
дошукується
істини,
досліджує
і
простежує
життя
великого
Кобзаря,
внутрішній
світ, щоб
зобразити,
синтезувати
в своїх
мелодіях.
На
вершині
зболеного
світу
Ти
востаннє
свічкою
гориш,
Заповітним
болем
дорожиш.
Малювать
по пам’яті
Тараса,
Значить
у душі його
носить.
(«
Тарасова
зоря»)
Я
думаю, не
має
потреби
описувати
кожен твір
вокального
циклу.
Загальне
враження –
надзвичайно
сильне.
Авторові
притаманна
передусім
глибока і
яскрава
музикальність
та
інтуїція,
здатність
проникнення
в неозорий
світ
образів, у
правдиве
життя
пісні,
здатність
говорити
від
палкого
трепетного
серця,
говорити
натхненно
і
самозабутньо.
Цю
гармонію
забезпечила
композитору
сама
природа,
наділивши
його
чуйністю і
смаком
справжнього
митця.
Серйозне
ставлення
до своєї
творчості,
вічний
творчий
неспокій,
неповторні
і вагомі
пісні (а їх,
до речі, і
вокальних
циклів
більше
десяти у
співавторстві
з Дмитром
Шуптою).
Ось
такий він
композитор-кропивничанин
Петро
Леонідович
Лойтра.
Тож
побажаймо
йому з
нагоди
виходу в
світ нової
книги ще
багато
чудових
мелодій,
високого
чистого
неба та
здатність
творити
чудо в
мистецтві.
