Валентина
Пустова
Вранішній
Промінчик
Маленький
вранішній
лагідний
Промінчик
прослизнув
у кімнату
через
нещільно
закриті
жалюзі. Він
неспішно
пройшовся
по кімнаті,
ненадовго
затримався
на шафі.
Перевірив
Промінчик
і книжкову
шафу та
письмовий
стіл, де
першокласниця
Христинка
вчить
уроки,
малює,
читає. Не
знайшовши
нічого для
себе
цікавого,
Промінчик
помандрував
у інший
куток
кімнати, де
на
дитячому
ліжку у
хмарці
рожевої
постільної
білизни
міцно
спала
Христинка.
Промінчик
на мить
затримався
на
м’якенькій
подушечці,
потім
неспішно
ніжно
доторкнувся
до щічки
дівчинки,
полоскотав
носика,
знову
повернувся
до щічки.
Дівчинка
так
солодко
спала, що
Промінчик
не
наважувався
її
розбудити.
Та
решті-решт
все ж таки
легенько
торкнувся
оченят
маленької.
І хутко
сковзнув
на носика.
Потім
знову
повернувся
до оченят,
але
обережно,
щоб не
злякати.
Погрався
білявим
волоссям, і
знову до
оченят.
Дівчинка
повернула
голівку,
але оченят
не
відкрила.
Промінчик
наполегливо
пройшовся
по обличчю,
поки
Христинка
не
потягнулася,
витягнувши
вгору
рученята.
Нарешті
вона
відкрила
очі,
посміхнулась
Промінчику:
-
Доброго
ранку,
Промінчику.
Мені
снився
чудовий
сон. Там я
була у
квітучому
садочку, де
співали
веселі
різнокольорові
пташки,
жили
чарівні
тваринки.
Мені там
так було
затишно!
-
Але ж
тобі треба
прокидатися.
Я хотів
тобі
показати
казку.
-
Казку? –
здивувалася
дівчинка.
-
Ходімо
зі мною, -
запросив
Промінчик
Христинку
з
собою
.
Христинка
тихенько
вислизнула
з-під
теплої
ковдри, і
босоніж
поспішила
за
Промінчиком.
На
подвір’ї
дівчинка
ступила на
прохолодну
росяну
стежинку,
яка вела у
садочок, що
був
посаджений
її дідусем.
Промінчик
супроводжував
Христинку.
Він привів
її до
старого
залізного
ліжка, що
стояло під
густою не
зовсім
старою
яблунею.
-
Лягай на
ліжко і
дивися на
гілочки та
листочки, -
запросив
Промінчик.
Христина
лягла на
ліжко. Вона
пильно
подивилася
на крону
дерева.
Крізь
листя
пробивалися
друзі
Промінчика.
Вони
мерехтіли,
блищали,
утворюючи
чудернацькі
візерунки,
які щомиті
змінювалися.
Маленькі
крапельки
роси
виблискували
кольорами
райдуги, і
від цього
здавалося,
що
дівчинка
потрапила
в чарівне
королівство.
А
Промінчик
старався
щосили!
