11. Тетяна Дзюба Як ми літо на Азов закликали
graphic
Тетяна Дзюба
Як ми літо на Азов закликали
До професійного свята журналістів, а також у зв’язку з відкриттям курортного сезону, в Бердянську відбувся щорічний Всеукраїнський фестиваль журналістів «Азовське літо», на який прибули представники  медіаспільноти з різних куточків України: Києва, Одеси, Миколаєва, Чернігова, Слов’янська, Володимира- Волинського... Хоча, звісно, найчисельнішою виявилася місцева делегація запорізьких репортерів. Як і минулоріч, конкурсна публікація чернігівської журналістки Тетяни Дзюби виявилася найкращою,  а  редактор газети «Чернігівщина» Сергій Дзюба став найактивнішим популяризатором курорту.
1. Оберіг для мера
На відкриття фестивалю завітали міський голова Бердянська Володимир Чепурний, секретар міської ради Олексій Холод, прес- служба міської ради в повному складі, очільниця Бердянського міського осередку НСЖУ Юлія Тисленко, головний редактор газети «Південна зоря», заслужений журналіст України Віктор Михайличенко... Усі вони доклали чимало зусиль для проведення свята і зацікавлені в рекламуванні рідного міста як оази сімейного відпочинку, туристичного, оздоровчого та культурного центру півдня України.
Міський голова розповів учасникам журналістського зібрання про потенціал курорту і те, як цей потенціал використовується; відповів на багато запитань присутніх. За його словами, місто приймає 1,5 мільйона відпочивальників  переважно з України, але є також приїжджі з Білорусі, Польщі, Німеччини. Пляжі віддані в оренду підприємцям на конкурсній основі. «Запрошуємо відпочити всією родиною саме у Бердянськ. І для якісного відпочинку у нас є все чисті море й повітря, на будь-який смак та гаманець розвинена мережа баз відпочинку, готелів, санаторіїв, закладів розваг. Я хочу всіх запевнити Бердянськ чекає на гостей, у нас спокійно і затишно», наголосив Володимир Чепурний.
Звичайно, керівництву територіальної громади доводиться долати і певні труднощі. Скажімо, з огляду на політичні обставини, Бердянський порт працює лише 3-4 дні на тиждень, відтак бюджет міста недоотримує близько 30 відсотків прибутку від його функціонування.Іще одна прикра новина, яку дізналися журналісти під час прес-конференції з очільником приморського міста, це те, що в Азовському морі з кожним роком меншає риби, яка вже стала символом Бердянська і якій навіть установили пам’ятники. Йдеться про знаменитого бичка-годувальника. На жаль, причина тут комплексна: опріснення Азова, через що у місцевих водах розмножилася хижа риба калкан, яка полюбляє бичків. Часто й густо до замору бичка призводили і кліматичні зміни надзвичайно висока температура води у морі. Звісно ж, не останню роль відіграв і браконьєрський та неконтрольований вилов.
Спілкувалася преса з градоначальником відверто і невимушено, а насамкінець вручила подяку НСЖУ за сприяння в діяльності журналістів. (Спілка цьогоріч, до слова, відсвяткувала своє 60-річчя). А гість фестивалю з Володимира- Волинського, редактор газети «Про що говорять люди в Інтернеті», Едуард Залуський подарував Володимиру Чепурному вишиванку.
До речі, розмістили журналістську братію в одній із найновіших та найкомфортабельніших баз відпочинку на Бердянській косі в «Фіоні». Увечері вона світиться, немов палац, у намисті круглих перлів-ліхтарів. Будівлі швидко старіють під південним сонцем, тому на їхньому тлі оздоровниця виглядає особливо привабливо. У минулі роки ми спостерігали, як вона зводилася, засаджувалася рослинами її територія, впорядковувався пляж. Споруда знаходиться на березі моря, на її гарних і зручних балконах можна позасмагати й помилуватися неозорою морською далечінню.
На другий день учасники журналістського форуму відвідали підприємство «AZMOL British Petrochemical». Азовські мастила і оливи («AZMOL British Petrochemicals») – підприємство нафтохімічної галузі. Медійники оглянули цехи: фасування мастил, ремонтно- механічний та з виготовлення тари для промислових рідин. В останньому на власні очі побачили, як дрібні пластикові заготовки перетворюються спочатку на в’язку масу, тоді у цей мішкоподібний сирець подається повітря виріб набуває форми і миттєво охолоджується. Схоже працюють склодуви. Згодом різнокольорові, різного об’єму, сучасного дизайну каністри та каністрочки маркуються, наповнюються рідиною й вирушають до Азербайджану, Узбекистану, Туркменістану... Після візиту на завод репортери вирушили до дитячого оздоровчого табору «Факел», на базу відпочинку «Славутич», приєдналися до загальноміських заходів з нагоди Дня захисту дітей та відкриття курортного сезону.
  2. Скарби Бердянська
Увесь подальший час був присвячений практичному вивченню місцевих цікавинок.
У порівнянні з іншими містами Бердянськ має не найдавнішу історію, проте в зібраннях старожитностей цього міста зберігаються досить вартісні експонати. Ми, зокрема, побували в історичному музеї міста на відкритті археологічної виставки «Таємниці степових пірамід» її проводили до 40-річчя Бердянського археологічного товариства «Ольвія-Арго». Тут представлено чимало артефактів, що мають історичну цінність, проте основну увагу привернула новітня знахідка місцевих археологів, яку вони нарекли «скіпетром степового царя». Виготовлено виріб із бронзи. Його віднайшли в одному з курганів у Пологівському районі Запорізької області. Кажуть, таких знахідок в Україні ще не було. Як розповіла керівниця експедиції Валентина Папанова, датується артефакт приблизно третім тисячоліттям до нашої ери. Взагалі, коли проходиш кімнатами музею історії Бердянська, виникає відчуття дивної спресованості часу: ось кераміка, бронзовий та срібний посуд епохи бронзи, раннього заліза та середньовіччя, а в іншій експозиції кругла металева форма для пельменів із чарунками-сотами; двобічна форма для печива з довгими тонкими ручками. Такі в радянські часи виготовляли в Бердянську, вони у декого ще й досі припорошуються пилом на кухонних антресолях. Все поряд, панове, тільки у різних залах...
Однією з кращих в Україні вважається колекція кам’яних баб Бердянського краєзнавчого музею. Вона налічує понад 20 половецьких статуй XI–XIII століть. Коли на початку минулого століття у Таврійській губернії проводився облік цих сакральних пам’яток кочового народу, то найбільше їх виявилося у Бердянському повіті близько 140. Сторожі українського степу, чоловічі й жіночі силуети зі складеними на грудях руцями  – з чашами для жертвопринесення або «пригощання» нині зустрічають відвідувачів на подвір’ї  музею.
Історичного спрямування і Бердянський меморіальний будинок-музей П. П. Шмідта, точніше сказати б, двох Петрів Шмідтів: батька і сина. Старший контр- адмірал Петро Шмідт керував у 1876-1886 роках портом і містом Бердянськом, чимало зробив для їх благоустрою. Молодший лейтенант Шмідт був талановитим капітаном і романтиком революції. А ще він батько «тридцяти синів і чотирьох дочок» у романі «Золоте теля» Ільфа і Петрова. Вислів «діти лейтенанта Шмідта» завдяки популярності книги давно став синонімом до слів: шахраї, ошуканці, самозванці.
Потім у пошуках маленьких відкриттів ми забрели до картинної галереї. Як з’ясувалося, деякі полотна Бердянського художнього музею колись прикрашали музей Імператорської Академії мистецтв у С.-Петербурзі. За однією з версій, засновник музею І. І. Бродський врятував ці шедеври від знищення, коли старе «буржуазне» мистецтво ліквідовувалося новою владою. Так, до приморського містечка потрапили твори Айвазовського, Лагоріо, Рєпіна, Саврасова, Сєрова, Полєнова, Маковського, Верещагіна, Кустодієва та інших великих майстрів. Окрасою колекції музею є Жак Куртуа Бургіньон, Іван Мясоєдов, Павло Шмаров, Микола Фешин.
     3. Траурні капуцини це не те, що ви подумали
     Похвалитися Бердянськ може й дельфінарієм та аквапарком, з чистими басейнами, фонтанами, різноманітними гірками, красивим інтер’єром. А ще «Лунопарком», де розваги на будь-який смак: батути, прозорі кулі на воді, всередині яких рухаються малі відчайдухи. Новим найвищим в Україні колесом огляду. З нього, як на долоні, видно місто, море, порт; а вгорі над кабінками, схожими на кремові тістечка, шаленіє вітер, захват і страх. Курортне містечко відоме своїми оригінальними пам’ятниками: бичку-годувальнику (ця рибка і, справді, рятувала у складні часи жителів регіону), рибалці, сантехніку. Відпочивальники охоче «взувають» величезні черевики, фотографуються в кріслі бажань, біля постаменту жабі, яка втілює людську заздрість. Є й пам’ятник щасливому дитинству.
Дорослі й діти залюбки відвідують зоосад. Десятиліття тому директор Бердянського зоопарку «Сафарі» Ігор Кальченко на трьох гектарах занедбаної землі почав втілювати свою заповітну мрію: створювати живий куточок для звірів з усіх континентів. В умовах, наближених до природних, тут оселилися: леопарди, тигри, леви,  жирафи і зебри, страуси, ведмеді, вовки, бізони, лами, єноти, дикобрази, крокодили і багато інших представників фауни. Сьогодні у «Сафарі» налічується понад 200 видів тварин і птахів. Вулички та алеї своєрідного заповідника обсаджені рідкісними декоративними рослинами, такими, як канадська ялина, сланкий та горизонтальний ялівець, барвистими квітами: ружами, альпійською гвоздикою, і названі на честь їх мешканців: Білих Вовків чи Соньки Золотої Ручки, там, де живуть людські пращури по Дарвіну. Як з’ясувалося, окрім чернечого Ордену Братів Менших Капуцинів, капуцинами, та ще й траурними, називаються і веселі й жваві мавпочки. У просторих вольєрах вони розгойдуються на хвостах, ласують ранньою черешнею, простягають маленькі пальчики через решітку вольєру, коли відвідувачі пригощають їх солодкою соломкою. По проходах вільно походжають павичі, а у водоймах плавають гуси та лебеді, білі й чорні, пелікани, качки та інша водоплавна живність. Звірі привезені звідусіль: із зоопарків Чехії, Словаччини. Тут кожній тварі по парі, тож іноді на світ з’являються кумедні й зворушливі малюки. Напередодні Великодня у «Сафарі» народилися троє левенят, а також крихітки у близько 20 видів мешканців зоопарку поповнення було і в родині приматів, капуцинів.
Проте, поза сумнівом, найбільшою цінністю Бердянська є море. Перед фестивалем воно гнівалося, грізно вишкірялося, немов хижий звір; тоді кидалося під ноги пустотливим цуценям; а згодом перетворилося на дзеркало, без жодної хвилі, по якому ковзали жуками- водомірками засмаглі адепти Азова.