ПОДАРУНОКПауль
Полідор
«Береги»
В
Бухаресті,
у
видавництві
Фундації
Пауля
Полідора
побачила
світ
ошатна
збірка
відомих
українських
поетів
Тетяни і
Сергія
Дзюби
«Береги»
–румунською
та
українською
мовами.
Вірші
українців
чудово
переклав
поет,
композитор,
автор
популярних
пісень,
президент
Міжнародної
літературно-мистецької
Академії
Румунії та
керівник
Фундації
Пауль
Полідор.
Це
–вже 30
зарубіжна
книжка
Сергія і
Тетяни. За
збірку
«Береги»
вони стали
лауреатами
міжнародного
фестивалю
поезії в
Румунії, у
Бухаресті.
Пропонуємо
вашій
увазі
відгук на
цю книжку
відомого
румунського
поета
Пауля
Полідора.
«І буде
тиша
кольору
надії...»
Книжка
«Береги»
створена
двома
несхожими
за своєю
художньою
манерою
українськими
письменниками
–Тетяною
і Сергієм
Дзюбами. На
її
сторінках
подано
прекрасний
приклад
неповторної
поетичної
майстерності,
довершеності
форми та
змісту,
цікавого
образотворення
і
метафоричності.
Своєю
творчістю
поети
Тетяна та
Сергій
Дзюби
яскраво
представляють
сучасне
українське
письменство.
Такі різні
за
характерами,
уподобаннями,
мистецькими
амбіціями,
стилем
поведінки,
вони
обоє –письменники
від Бога,
особистості
з широким
спектром
занять та
інтересів
у
повсякденному
житті.
Літературна
критика,
наукова та
перекладацька
робота,
журналістика,
видавнича
справа і
редагування
–все це
невелика
частина їх
спільних
або
особистісних
зацікавлень.
Вони
прагнуть
не тільки
популяризувати
свою
поезію за
кордоном
іншими
мовами
(Тетяна і
Сергій
–автори
численних
книг,
перекладених
багатьма
мовами
світу), але й
водночас
сприяють
появі
творів
іноземних
письменників
у своїй
рідній
українській
культурі.
Обоє
літераторів
–активні
учасники
різноманітних
видів
сучасної
літературної
співпраці,
якими є
участь у
міжнародних
поетичних
фестивалях,
видавництво
книг,
публікація
наукових
статей і
перекладів.
Автори
цієї
збірки
–справді
дуже
талановиті
творчі
індивідуальності
з багатим
духовним
досвідом, у
чому
читачі в
Румунії
можуть
пересвідчитися,
прочитавши
вибрані
вірші обох
поетів.
Поезії
українки
Тетяни
Дзюби – ускладнені
і
лаконічно
афористичні,
побудовані
на
алегоричних
та
асоціативних
чинниках,
позначені
високою
чутливістю
до
відтінків
смислу і
краси
виразу.
Чимало
віршів
написані
верлібром,
однак
читаються
дуже
мелодійно
завдяки
внутрішньому
ритму та
вдалому
звукопису
–асонансам
й
алітерації.
В
її цікавих
текстах
–пошук
гармонійності
людських
стосунків,
часу і
простору.
Авторка
описує й
осмислює
існування,
яке
відчуває
інтуїтивно.
Вона – поет
мудрості,
яскравих
контрастів
і життєвих
формул.
Відчуття
екзистенційної
самотності
поетеси
знаходить
вираження
в емоціях
та
переживаннях
її
ліричної
героїні,
спробах
зрозуміти
потаємний
духовний
світ.
Тетяна
Дзюба у
своїй
поезії
малює
картини
внутрішнього
«я» і
мінливої
дійсності,
відтворює
всеосяжний
діалог
особистості
з
універсумом.
Слова, які
використовує
поетеса,
мають
надзвичайно
глибоку
семантику.
В її творах
одночасно
існують
реальність
та
фантазія, а
іноді –навіть
метафізика
буття:
І
буде тиша
кольору
надії,
І
буде
спокій
кольору
щастя,
І
впаде
яблуко,
розлетівшись
надвоє,
Його
половинки
з'їдять
щасливі
закохані,
І
не
помітять
за гіллям
заплаканої
Єви,
Яка
прокляла
свій
давній
авітаміноз.
Така
лірика
мисткині
передає
складність
людини,
конфлікт
цінностей,
внутрішню
боротьбу
та
трагедію,
іншими
словами,
масштаб
людського
у людині,
біблійний
масштаб. Де
є місце
роздвоєності,
сумнівам
та
ризику
–ризику
віри,
ризику
любові,
ризику
творчості.
Де є місце
смерті, як
міри
любові /
віри /
творчості,
та вічним
запитанням.
Де
нероздільно
переплетені
протест і
страждання,
віра і
безнадія. У
поезіях
Тетяни
втілена
проблемність
людини, її
дивовижна
«розіп’ятість»
між світом
«горішнім»
і
«долішнім»;
та
проблемність,
яка
наділяє
поезію
безсмертям.
Залишишся
лиш
візерунком
вокзальним
На
вутлих
причалах
мого
життя,
Де
біла
циганка у
чорному
залі
Вколисує
долі сумне
дитинча.
Ти –лиш
візерунок,
химерний і
тонкий,
У
храмі
прощання й
вчорашнього
чаю.
Ти –знак
повороту
шаленої
гонки,
Який
проминула
(чи ще
проминаю?).
Десь
вірність і
віра
сплелися
корінням.
Не
вийти із
кола
магічних
обручок.
А
цей
візерунок
–примарною
тінню,
Мов
розпис на
тілі
індійця-гаучо,
Чи
квітка
міледі,
очищена
болем,
На
вогкім
цямринні
міражних
криниць
Втамовує
спрагу
любов
наша –Голем*,
А
світло
–жагу
невидющих
зіниць.
---------------------------------------------------
*
Голем
–штучна
людина, яка,
на відміну
від
міфічної,
не
створена з
глини, а є
породженням
людського
розуму та
праці
(фантастичне
гіперболізоване
відображення
пошуків у
цьому
напрямі
алхіміків
і
кабалістів).
У домівці
свого
«автора»
Голем
виконує
всіляку
важку
роботу,
–відбиток
мрії, що
людина у
такий
спосіб
звільниться
для
творчості.
Вийшовши з
покори,
стає
страшним і
некерованим.
У
«Триптиху»
Тетяна
витончено
змальовує
швидкоплинність
нашого
життя, а
відтак
–і
скороминущість
зваб,
захоплень
і
пристрастей,
та
водночас
непроминальність
усього
справжнього.
Немов у
гарній
переливчастій
акварелі,
поліфонічним
спектром
тонких
асоціацій
надзвичайно
філігранно
відображаються
варіації
природних
та
душевних
змін,
вічний
феномен
метаморфоз
буття,
ритмів
довкілля і
чутливого
серця у
поезії:
Сніг
лапатий
–син
слухняний
віхоли.
Полозки
санчат
–півусмішки.
Ми з
планети
круглої в
небо
їхали.
Звісно,
білі
ангели
–діти
трішки.
І
кидалось
сонце
вслід
цуценям
рудим,
І від
сміху в
кров
розсікались
губи.
Як
розтане
швидко цей
зимовий
дим –
Хтось у
ньому лиш
рукавичку
згубить…
Чи
зоріла
доля нам, чи
звізда
вертепу
Крізь
шинельних
буднів
непохитний
стрій?
… Не
сахайсь
закляклих
серед
степу
Кам’яних
бабів –невідбулих
мрій.
Високу
поетичну
майстерність,
бездоганне
володіння
пером та
словом Ви з
перших
рядків
відчуєте і
у віршах
Сергія
Дзюби.
Його
поетичні
рядки
позначені
творчою
індивідуальністю
й
неповторністю.
Ліричні
переживання
й емоції
він
майстерно
передає як
у
римованих
віршах, так
і у
верлібрах
та білих
віршах.
Здебільшого
Сергій
прямо,
акцентовано
і відверто
висловлює
власні
почуття та
думки
образними
поетичними
рядками:
На
віях –осінь, в
косах –перший
сніг,
А
очі
прагнуть
молодого
літа…
Хотіти
–гріх, і
не
любити
–гріх,
І
гріх
любити
неталановито!
Пречиста
осінь, твій
опальний
друг
Цю
старість
приміряє
лицемірно…
Одна
метагалактика
–покірна:
Космічний
біль і
безкінечний
круг.
Та
водночас
поет
дивує нас
дуже
витонченою
алегоричністю
чутливого
образотворення.
Він
класично
торкається
тонких
душевних
фібрів
читача
неповторними
рядками:
Одного
разу
двічі
я
ввійшов у
одну й ту ж
річку,
щоб
назавжди
розчинитися
в її
тілі.
І тоді,
пронизаний
Космосом,
на
крихітній
рубіновій
планеті
побачив
своє
дитинство
–
чорнявого
хлопчика,
який
міцно
притискав
до
грудей
мої
мрії.
Інтимній
ліриці
поета
притаманні
складні та
витончені
емоції,
проникливо
і щиро
висловлені
сердечні
почуття:
Тані
Душа
– мов
скрипка:
пилом
припада
І
враз
страждає
на високих
нотах.
Ти
ще
струна
– не
думай про
літа,
Ти
закохайся
в мене у
суботу.
Душа
– як
рима: все
шука
слова,
Мандрує
від поеми
до
поеми.
Ти
знаєш:
благодать
– де
нас
нема.
Немає
нас в
Парижі і
Сан-Ремо…
Ти
відпочинь
– мов
квітку, не
зірву.
У
мене
тільки
чуб –
від
Одіссея.
Так
хочеться
душі, як
божеству,
Щоб
хтось
молився
хоч колись
на неї.
Презентуючи
вам
румунською
мовою
творчість
Тетяни та
Сергія
Дзюби, маю
впевненість,
що у їхніх
поетичних
рядках ви
знайдете
неповторну
мелодику,
оригінальний
авторський
колорит, з
якого, мов
спраглий
із чистого
джерела,
нап’єтеся
цілющого
нектару
одухотвореної
української
поезії,
милуючись
вишуканими,
ліричними
образами,
відчуттями
й
асоціаціями.
А вихід у
світ цього
видання
сприятиме
взаємному
зміцненню
культурних
румунсько-українських
стосунків.
Пауль
Полідор -
поет,
перекладач,
композитор,
автор
пісень,
Бухарест,
Румунія