Віталій
Трофімов.
Уламки
Свобода
для людини
–
Це
життя без
відчуття
провини…
*
Совість
– це
здатність
людини
відчути
свою
провину,
А не
слину…
*
Немає
відчуття
гріха або
провини… у
надлюдини…
*
Криза –
це
повсякчас
реприза,
Коли
ошукують
дурних на
користь
злих…
*
Шукачі
нірвани
здіймають
урагани…
*
Alter ego – це
маленьке
«Я»,
Що
натякає на
велич
носія…
*
Краса
врятує
світ
одразу…
після
сказу…
*
Моя
історія −
правдива,
У
ворогів –
брехлива…
*
Культура −
у мізках,
А не на
пиці… чи на
полиці…
*
Мудрість –
це
здатність
відмовлятися
від
подарунків
долі…
поволі…
*
Сенс
второпав,
що нема…
сенсу бути
задарма…
*
До
смітника
ідуть за
списком
сміттярів
-
Мій
спів про це
смердить…
*
Я помер
– коли не
вмер…
Не
помру –
коли
помру…
*
Красуні,
президенти,
королі
пручаются,
Але
звикають…
до землі…
*
Той, чия
думка
затримує
спис, що
летить… не
спить…
*
Порада
– як вода,
якщо жага
вбиває…
Або
кинджал,
якщо
агонія
триває…
*
Немає
способу
перемагати
інших –
Є
тільки
спосіб
перемоги
над
собою…
*
Старе
знання
усюди
заважає,
Але
воно і,
протидіючи,
навчає…
*
Темрява
– це
протидія
часу:
Згортає
простір і
ковтає
масу…
*
Камінь
на дні моря
мріяв про
ковток
повітря:
Море
зникло, бо ж
до мрії
звикло…
*
Якщо у
кожного
своє ДОБРО
і ЗЛО,
Тоді
мій розум −
це
відьмацьке
помело…
*
Кохання
– це машина
часу:
Там
швидкість
не ґвалтує
масу
(Е≠ mc2)
*
В.О.
Трофимов
(Україна,
с.м.т.
Брюховичі)
