5. Леся Гринців-Модрицька Оповідання
ЛесяГринців- Модрицька
Оповідання
Страх
Кожному відоме почуття страху . Коли зашкалює адреналін ілюдина не встані знимсправитись . Страх паралізує кожну клітинку тіла . Відпаніки ібезпорадності людина втрачає контроль над
собою . Такий страх опанував Ірину , коли вона дізналася протяжку іневиліковну хворобу .
Здавалось , щонечасїїзсвітом прощатися , вінботакий чудовий . Івона ще не готова помирати .
Чого лише вартий світанок зранковою зорею , надвечір'я ззаходом сонця , ніч, ззоряним небом ...
Всюцюкрасу природи шкода було їй залишати . Неговорячи прородину ідрузів , якіїїтаклюбили .
Одного чудового літнього дня, маючи гарний настрій , вирішила піти на ставок , помилуватися красою водяних лілій , плескотом риби упрозорій воді .
    Хотілось нарвати великий букет польових квітів , якіросли неподалік ставка . Сьогодні вирішила ,  побути втиші іспокою . Взявши улюблену книжку поезій , подалася до ставка .
Нічого не передбачало біди . Світ чудовий івона частинка цього світу . Гарно почався день . Світило яскраво сонечко , пташки виспівували на всіголоси , чувся плескіт рибупрозорій воді . Природа зачаровувала своєю красою .
   Тиша ...Якпотрібна вона кожній людині , хтовтомився віджиття ...
Невстигла прочитати декілька віршів , яксонздолав її івона задрімала . Коли пробудилась -сонце
нещадно пекло іІрина вирішила скупатись . Прохолодна вода ставка огорнула її гарне тіло . Ірина ,
мовтазолота рибка пливла до водяних лілій , якірозрослись іприкрашали ставок .
Шкода було їх зривати . Вони наче килимом розрослись вставку імилували красою прохожих .
Вилізши зводи , взялась до читання ...Гарно минув день . Сонце почало ховатись за горизонтом .
Треба збиратись додому . Задоволена відпочинком ігарно проведеним часом , переодягнулась
іпомітила підрукою набряк . Осьтоді неюопанував страх , який паралізував іперекрив їй дихання .
Невже це жахливий кінець її життя ? Невже Богзабере її взрілому віці ? Знала , щохвороба на перших стадіях майже виліковується . Тавсежїїогорнув страх , який доводив до паніки . Перед очима поплили роки дитинства іюності . Небуло особливої радості вїїжитті . Дістався чоловік зтяжким
Характером . Таякось прожили ...
    Будинок побудували , садвиростили , дітей виховали . Затишне ікрасиво облаштоване їхнє подвір'я . Кущі красивих троянд в'ються вздовж паркана івиграють різними кольорами .
    Любила Ірина квіти івсеїїподвір'я було засаджене ними . Красива альтанка , поякій вився
виноград , соняхи , похилили свої голівоньки внапрямок сонця . Всецедавало прохолоду ,
коли нестерпно пекло сонце . Тавмить всяцякраса стала дляІрини байдужою .
Унеїстрашний діагноз , який підтвердила діагностика іаналіз крові . Якбути далі ? Пустити все
насамоплив , чирятуватись , згодившись на операцію . Алежякбути безгрудей , якітакспокушали
ідовершували її гарну фігуру…
    Вирішила спочатку лікуватись народними методами . Затягнула хворобу , з'явились впадини ,
збільшились лімфовузли підпазухою , апотім ще йранки появились . Виходу зситуації не бачила . Цебуло не життя , амука . Щоденно прислухалась до свого тіла . Чивідбувались зміни . Чиз'являлись нові симптоми .
Всамий несподіваний момент відчула слабість . Перший симптом наступаючої іпрогресуючої хвороби . Довелося лягти влікарню . Коли призначили часоперації , попрощалась здітьми , чоловіком , зяким прожила чверть життя , зродиною ідрузями . Вирішила питання ззаповітом . Перепросила тих,
кого образила . Виправила зроблені помилки . Івіддалась на волю Божу . Чому бути - того не минути ...
Лікарня справила на неїгнітюче враження . Ірина замкнулась всобі інехотіла нікого бачити .
Одного дня, увідвідини до сусідки по палаті ,прийшла подруга . Вона звернула увагу на засмучені очіІрини івирішила поговорити ірозрадити її ,розповівши свою історію .
    Розмова вийшла довгою , Ірина лише слухала імовчала . Незнайомка розповіла ,щоунеїбув
подібний діагноз . Вона також вжедумками із світом прощалася . Лежала відвернувшись до стіни
ісльози котилися зїїочей . Цезауважив лікуючий лікар івідправив її до психоаналітика .
Небуло бажання нікуди йти, алелікар настоював .
   Вкабінеті , куди вона прийшла ,сидів приємний ,середнього віку , чоловік імило усміхнувшись запропонував їй присісти . Вона віддала йому історію хвороби . Психоаналітик уважно на неїглянув
іпоставив несподіване запитання , якезбентежило ірознервувало незнайомку . Питання стосувалось її інтимних відносин зчоловіком . Обурилась на нетактовне запитання . Якецемаєвідношення до її хвороби . Поривалась встати іпіти . Талікар вчасно її зупинив , пояснивши , щосамопочуття хворих часто залежить відїхпсихічного стану , відневдоволення сімейним життям .
    Поступово спокійний голос психоаналітика заспокоїв незнайомку . Вона повірила всебе івже
почала надіятись , щозмінить своє життя іпочне жити по новому .
Після операції , опромінення іщерізних процедур почала відновлювати свої сили . Знала , якщо
уступить депресії , тонездолає хворобу . Осьтому іпорадила Ірині піти до знайомого психотерапевта на прийом .
    Ірина опиралася , якмогла . Дочого тутпсихоаналітик , коли призначено день операції іодин Богзможе їй допомогти . Тавсежнезнайомка сама домовилась злікарем ізаписала її на відвідини .
Звеликою недовірою віднеслась Ірина до лікаря . Вінзустрів її милою посмішкою ізапропонував
розповісти просімейне життя . Цетежобурило Ірину . Алевирішила вислухати порад психоаналітика ,
адже віндопоміг незнайомці . Настрій трохи покращився…
     ВсежІрина готувалась до операції . Після наркозу заснула іпробудилась , яквмареві , торкнувшись грудей - відчула пустоту зправого боку . Лише біль на місці груді нагадали їй пропережиту операцію .
Всепройшло успішно , такказали лікарі . ТаІрина сумнівалася вїхніх прогнозах .
    Незнайомка прийшла увідвідини до Ірини , боподругу її виписали злікарні , адопомогти Ірині   вжевважала вжесвоїм обов'язком . Вони познайомились ближче іміжОльгою , такназивалась незнайомка , іІриною зав'язалась міцна дружба .
Хоча страх , щометастази знову з'являться не покидав Ірину . Довелось Ользі привезти психоаналітика влікарню , щобпоговорив іпровів повторний сеанс психотерапії .
    Переконливо ізспівчуттям провів свій сеанс психотерапевт . Йому вдалось переконати Ірину ,
щослід вірити вперемогу надхворобою . Дотого жвона молода іповинна жити позитивними
емоціями ...
      Пройшов деякий часіІрині стало легше . Надіялась , щорана зарубцюється , вона встане на ноги
іпіде до рідного дому , дейстіни лікують .
     Коли виписали Ірину злікарні - всяродина радісно її зустріла . Нарешті вдома . Таклюбо дивитись на красу квіткового раю, який розрісся навколо будинку . Тутзнайомий їй кожен куточок , який вона посадила іплекала своїми руками .
     Біль минула , рани загоїлись . Потрохи почала приходити до себе . Бралась за легку роботу ,
доглядала квітники . Іжиття вернулось всвою колію . Діти шкодували матір . Часто приїздили і
допомагали , чиммогли . Чоловік став більш уважним , недозволяв тяжко працювати .
     Ірина раділа -хвороба відступила . Добре , щозгодилась на операцію . Невідомо , чидожила бдо
сьогоднішніх днів . Ненарікала , непросила співчуття , алише молилась імала вБога надію
наповне повернення до здоров'я .
Страх поволі відійшов , іуступив місце щастю .
Жіноча доля
Жіноча доля не легка . Зрідка кому вона   усміхається . Укожної жінки впотаємних куточках душі
єсвоя історія . Така історія єйуОрисі , яказгадує своє життя зболем всерці . Вседитинство було
босоноге . Мати сама ростила дочку ісина , бочоловік поїхав світами ініхто його більше не бачив .
Спочатку допомагав грішми , висилав длядітей подарунки , ачасом ісамприїздив на короткий часувідпустку . Таводин день всерізко змінилося . Мати навіть подумати не могла , щочоловік залишить її
здвома дітьми наодинці . Розпитувала вдрузів ,чибачили його . Навіть думка закрадалась , що
загинув . Незнала , яквести себе . Панахиду не могла замовити , бонебула певна , щопомер .
Врозшук подавала , танічого такінедізналася . Ночами плакала , щобдіти не чули , тавсеж
жевріла надія , щоповернеться . Можливо , втратив пам'ять ілежить десь влікарні всіма покинутий .
Ісерце відцього краялось іболіло . Такбиізалишилось все  вневідомості , якби не сусідка , яка
поїхала вІспанію на роботу .
    Яккажуть -гора згорою не сходиться , алюдина злюдиною зійдеться . Тісний мабуть тойсвіт ,
коли зустрілись вчужині . Якпобачила - ажруками сплеснула . Всійого шукають , авінспокійно
прогулюється вулицями Аліканте , цебуло велике місто вІспанії . Тащейнеодин , азізначно
молодшою миловидною жінкою .
Коли покликала Володимира , вінспочатку вдав , щоневпізнав . Такуди сховаєшся , якщо на тебе
зобіймами кидається , бувша сусідка . Запросив вкафе ірозповів свою історію життя за кордоном .
Роботу вАліканте йому запропонував знайомий українець , який постійно проживав вцьому місті . Робота була не важка , добре оплачувана . Тожпогодився . Зчасом , щобнепотрібна була віза , зробив собі паспорт поляка , змінив ім'я, тому знайти його ніхто не міг. Асамвіндодому не мавбажання
їхати , бозустрів українку , якабула значно молодшою ікращою за дружину .
    Жили удвох , навіть допомогу дітям не висилав , бонова співмешканка забирала всійого гроші .
Працював садівником вбагатій сім'ї . Робив звичну длясебе роботу . Полюбили його за працьовитість . Разом садили за стіл обідати , разом за покупками всупермаркет їздили .
Інколи вечорами чарку вина випивали згосподарем . Влаштувався такдобре , щокраще йбути не
могло . Тамучили його спогади прожінку ідітей . Яквони тамвиживають , чиздорові , мабуть вже
виросли ...Сумував вінзадіточками , тавигляду не подавав , щобнезлити нову дружину . Такі
життя минало . День за днем , роки за роками . Розмовам не було кінця . Ажспівмешканці набридло
слухати ізалишила їх удвох . Накороткий часйому здалось , щопобував вдома . Сльози каяття текли по щоках . Просив не розповідати , щозустрілись . Алежякможна було зберегти таку новину .
Адже сусідка знала , щоОльга розшукувала ігірко плакала за ним. Також вона бачила , щодіти бідують ,абатько живе вдостатку . Машину придбав , будиночок винайняв .
    Яктільки   приїхала додому увідпустку ,відразу жпобігла до сусідки івсеїйрозповіла . Гіркі
сльози лилися зочей Ольги . Несподівалася вона такого відсвого Володимира . Якмігпокинути її , коли такщиро кохав . Якзалишив напризволяще маленьких діточок…
     Всюнічпроплакала , анаранок взяла себе вруки . Знала , щонема на кого надіятись , мусить сама собі раду давати . Шукала будь якуможливість заробити , щобдіти не відчували біди . Таякітамзаробітки вУкраїні . Ледь -ледь перебивались ...
      Зсумом згадує Орися своє дитинство . Неголодували , алесолодощі ісмаколики   зрідка з'являлися унихнастолі . Одягались хоча впоношений , алечистий   одяг , який переходив їм відродичів .
Вшколі діти глузували , принижували . Часом було нестерпно таке знущання витримати .
Вирішила длясебе , щоніколи не пробачить батькові . Зобразою всерці підростала ...
     Школу закінчила на відмінно , ніхто не допомагав , бомати зранку до вечора працювала ,
щобякось забезпечити дітей . Сама вступила до вищого учбового закладу . Вчилася старанно .
Отримувала стипендію , вона була длянеїєдиним засобом длявиживання . Вечорами підробляла
Вкафе , щобякось допомогти матусі . Після закінчення навчання , поїхала по направленню на роботу вЗакарпаття вмісто Хуст .
Вшколі діти її любили . Молода , красива вчителька була дляучнів більше приятелькою , ніж
вчителем . Діти старших класів ділилися знеюсамим сокровенним . Розповідали проперше
кохання ,просвої переживання інегаразди вїхніх родинах . Жила тільки життям школи .
Наособисте життя не було часу . Коли приходило літо -їхала додому . Тамчекали її матір ібрат , який вжепідріс ізакінчував школу . Мати завжди раділа , коли приїздила дочка . Було зкимпогомоніти ,
розповісти просвої болячки ітривоги . Брат радів щедрим подарункам , якіпривозила Орися . Вінотримував гарний одяг іщевсякі смаколики . Обоє допомагали мамі вхатніх справах . Пробатька
незгадували . Знали , щоцеболюча тема . Якось самі давали собі раду . Перед початком навчального року Орися поверталася вЗакарпаття . Мусіла готуватись до уроків , приводити кабінет вналежний порядок . Починались педради , обговорення подальших планів знавчально - виховної роботи ...
      Останні дніліта закінчувались . Вшколу прийшов молодий вчитель історії . Високий ,поставний , 
зкрасивими карими ,алесумними очима , якіпривернули увагу Орисі . Коли погляди їх зустрічались , вона червоніла іопускала очідодолу .
      Запала Орися вдушу Ігорю . Думав пронеїбеззупину . Якбуло не закохатися втаку красуню .
Кожен неюлюбувався . Красиве лице ігарна фігура , скромна йрозумна , вона приваблювала не
одного . Аленезважала   наїхзалицяння . Всерце запав Ігор , вчитель історії зкрасивими
сумними очима .
Коли організували свято вчителя , Ігор   готував дітей до виступу . Вінвмів грати на скрипці .
Тому супроводжував грою всісценічні номери . Орися йому допомагала . Писала сценарій , шила
костюми , вчила здітьми вірші іпісні .
     Після репетицій , Ігор запропонував Орисі провести її додому . Орися згодилася . Довго чекала
віднього цього першого кроку . Подорозі розговорилися . Ігор розповів протяжку хворобу жінки .
Після дворічного лікування іпостійного догляду , вона всежтаки померла . Унього залишилась
дочка , якапроживає зйого батьками . Навихідні ісвяткові днівінїдедонеїзгостинцями .
Проводить здочкою весь вільний час. Авнеділю ввечері повертається до міста , депроживає
воднієї   бабусі .Вона полюбила його ,яксвого сина , босвоїх дітей не мала . Тому догоджала йому ,
якмогла . Такіжив. Сумував за дружиною , бракувало спілкування зрідною дочкою .
     Орися розповіла Ігорю просвою долю . Сподобались одне одному . Їмздавалось , щознайомі цілу
вічність . Дуже хотілось Ігорю обняти Орисю інікуди не відпускати . Ледве стримувався . Боявся
налякати   іцимвідштовхнути відсебе .
      Зкожним днем вони всебільше зближувались , пізнавали одне одного . Коли настав День Вчителя
-  весь колектив зібрався вресторані ,девирішили трішки відпочити івідзначити професійне свято .
Заграла музика , Ігор запросив Орисю до танцю . Вона нігпідсобою не чула відщастя .  Пригорнулась
донього іздавалось полинули внебо , депанувала лише їхня любов ідезлилися вєдине їхні люблячі серця .
Присутні залюбувались їхньою парою . Вони такпідходили одне одному . Обоє високі , стрункі ,
красиві на вроду . Навіть чимось подібні , ніби брат зсестрою .
   Хоча Ігор запрошував неодноразово Орисю до себе додому , таневидима сила не дозволяла йому уступити . Вагалася . Унього дочка підростає , чизможе її полюбити ізамінити їй маму ...
     Одного разу , перед початком канікул , Ігор запросив поїхати знимдойого батьків , познайомитись
здочкою . Орися відмовлялася , таІгор настоював . Мусіла уступити .
     Настав день від'їзду , накупили гостинців длябатьків ідочки іпоїхали всело . Дочка відразу
сподобалась Орисі . Тиха , скромна , ввічлива . Мати зраділа , щосинперестане сумувати ібуде мати нову сім'ю .  Надіялась , щоцякрасива ідобра   жінка буде дбати проїїсина івнучку .
Вирішили   послати сватів до Орисі .Батько зматір'ю іОрися зІгорем зібрались , тапоїхали всіразом до Орисиної мами Ольги ,  щобзасватати майбутню невістку ,згідно з  українськими традиціями .
Яктільки ступили на поріг , вийшла зустрічати їх мати Орисі -Ольга . Глянула ікров застигла вїї
жилах . Вякості свата бувїїпропащий чоловік Володимир . Асвахою була жінка , яказабрала
внеїчоловіка . Кинулась до хати , розплакалась віднесподіванки .
Володимир тежвпізнав Ольгу , розгубився , перелякався . Незнав , щоробити . Орися , нічого не
розуміючи , запросила гостей до хати . Володимир впав вноги Ользі іридаючи просив вибачення .
Найбільше засмутило його це , щорідна дочка його не впізнала . Адже була маленька , коли їх
залишив . Його майже не   пам'ятала . Фотографії мати всізнищила , щобнеятрити рану серця .
Ажтоді зрозуміла Орися , щозакохалася всвого брата по батькові . Хотіла втекти світ за очі,
щобнікого не бачити інечути .
Тамати Володимира її спинила іпопросила вислухати . Вона була бездітна івзяла на виховання
Ігоря здитячого будинку . Доцього часу їм вдавалося це скривати . Алеобставини склались так,
щомусіла відкрити таємницю . Надиво Ігор зрадів , щонебув  рідним сином своїх батьків .
Отже мігодружитись на Орисі . Щастю його не було кінця . Вінподякував батькам за виховання
іпопросив руки Орисі . Щобуло вдіяти матері , образи на бувшого чоловіка не могли стати
перешкодою для  щастя її дочки . Поблагословила їх на сімейне життя .
Коли Володимир іОльга залишились наодинці - розповів , яксклалась його доля . Заробивши
досить грошей вІспанії , повернулися вдім  цивільної дружини вЗакарпаття . Купили будинок ,
облаштувались . ТаБогвидно розгнівався на нього , зате, щозалишив двійко дітей напівсиротами .
Непослав вінїмпотомства . Івирішили взяти хлопчика здитячого будинку . Якасудьба -своїх
залишив , ачужого виховував , яксвого . Ігор рісчемним , розумним хлопчиком . Бувнавіть подібним до свого названого батька . Може тому йполюбив його . Коли закінчив школу , вступив впедагогічний
інститут істав вчителем історії . Зчасом одружився інародилася внього донечка Оксанка .
ТанедавБогздоров'я дружині Ігоря . Захворіла страшною , невиліковною хворобою ічерез два
роки померла . Внучку забрали до себе   бабуся здідусем . Пестили іростили , адже це їхня перша
онука , дотого жсирітка іросте безмами . Надіялись , щоОрися замінить їй рідну матусю , якувона майже не пам'ятала . Такісталося . Прикипіла Оксанка до Орисі всім серцем . Бракувало їй материнської уваги іласки .
Зраділа Оксанка , щобудуть жити разом ітато тепер не покидатиме її на цілий тиждень .  Зате рідний син, який закінчував навчання вуніверситеті , такінезміг батькові пробачити . Приїхавши на весілля - лише привітався ірозмовляти не захотів . Він  запам'ятав всіпоневіряння ітруднощі , яківони
пережили приживому батькові , коли залишив   їхмаленькими . Пам'ятав , якбідували ітяжко
працювала мати , щобпоставити їх на ноги ...
     Відгуляли весілля , всіроз'їхались . Тільки Ольга залишилась вдомі одна ілише   подушка чула
їїнічні ридання . Вона ніяк не могла зрозуміти , защосудьба такжорстоко знеюобійшлась .
Дежти, моєщастя ?
    Життя дляКатерини здавалось закінчилось . Після довгої хвороби   , лікування   ітяжких мукпомер її чоловік . Догляд за нимзабрав   всіїїсили .Діти поженились , внуки виросли . Залишилась , одна , якпалець . ,нікому не потрібна .
Як  далі жити ? Чимзайнятись . Пробувала вишивати ,в'язати , читати книжки . Нічого не йшло їй до рук. Нічого не захоплювало інетішило .  Поїхала до дочки , думала там, задомашніми клопотами , всезабудеться . Надіялась , щовнуки розрадять . Алеунихвкожного своє життя . Додому сходились   коли вечоріло ікожен сидів по своїх кімнатах . Там  відразу сідали за комп'ютер ізабували прореальний світ . Закомп'ютерним столом і  вечеряли , ніби   термінові справи вирішували . АКатерина ідалі була сама ,  і  природині почувалася одинокою . Була уних,якнаслужбі , прала , прасувала варила , подавала , зранку будила їх на   роботу  інавчання . Сумно їй жилося… Вирішила повернутись
додому , тамстіни рідні , часом сусіди заглянуть . Біля хати завжди   робота знайдеться .
Прийшла рання осінь . Дерева вкрились позолотою . Листячко на нихвигравало різними кольорами івідтінками . Трава ще зеленіла , ніби осінь її не торкнулася . Зранку покрита холодною росою , виблискувала   смарагдовим кольором . Пізні троянди милували очі, розцвіли чудові осінні квіти - хризантеми . Яких тільки   хризантем не росло на клумбі   уКатерини . Відбілого , кремового , жовтого , рожевого , бузкового до бордового . Всі, хтопроходив мимо не могли налюбуватись їх цвітінням .
Гарна була Катерина господиня , хазяйновита . Тільки щастя чомусь її обминало .  Ікрасою Богнеобділив . Наобличчі   щезберіглась її чарівна врода . Гарне , густе попелясте волосся , укладене взачіску ,   підкреслювало її великі сірі очі. Чорні брови змійкою звивалися поміч чарівних очей . Точений носик , пишні ,щенезбляклі губи , мило посміхалися .  Невисока , середнього росту .Заокруглені форми тіла - привертали увагу не одного чоловіка . Тащоз  того…Надалі була одинокою .
Одного сонячного ,теплого днябабиного літа , завітала до неїсусідка . Ірозповіла , щодіти
подарували їй ічоловікові путівки до Туреччини .Подарунок бувприсвячений їхньому ювілею подружнього життя . Тачоловіка зроботи не відпускають ,тожпопросила поїхати знеюКатерину .
Шкода , щобпутівка пропала , тайсамій не хотілось їхати вдалеку дорогу . Спочатку Катерина
відмовлялася , сама ще за кордоном не була . Коли живчоловік , тоїздили здітьми вКрим і  доОдеси . Алецебуло давно . Тасусідка наполягала івідмовилась ітидодому , поки Катерина не згодиться . Обіцяла подумати . Зателефонувала дітям , хотіла порадитись . Авони зраділи за неї, щотрошки
розвіється , світу Божого побачить . Радили не відмовлятись . Коли зранку забігла сусідка , тодала згоду на поїздку .
    Через тиждень слід було вирушати . Прикупила необхідні речі , привела себе до порядку івирушила вдорогу . Поїздка   була цікавою . Група зібралась майже одного віку . Веселі ,прості люди . Заприязнилася зними . Азодним - приємної зовнішності чоловіком - навіть згодилася зустрітись вресторані   приготелі , депроживали   туристи зїїгрупи . Тамближче познайомились . Назвався Олегом . Бувтрішки старшим за неї. Вседивувало Катерину , відсервісу , доприроди ічарівності краю . Недумала , щодоведеться колись такпрекрасно проводити час. Екскурсії , відпочинок на морі , вечірні прогулянки ітанці на пляжі . Всебуло мовуказці . Море віддавало синявою . Чисті пляжі ззолотим пісочком ,
облаштовані місця длявідпочину ізасмаги . Почувалась ніби враю. Олег не відходив відКатерини . Розповів ,щостав вдівцем сімроків тому . Немігзабути доброї дружини , тому не одружувався , хоча важко йому було самому . Єдиний синітойвиїхав зУкраїни до Штатів . Таколи побачив Катерину ,тозрозумів , щовона саме ця жінка , наякувінчекав стільки років . Такїйісказав , щоневідпустить ічасу на роздуми Катерині не дасть . Вінтакдовго бувсамотнім…
     Катерині Олег припав до вподоби . Статний , міцний , гарної будови .  Коли зливались утанці , тоОлег на диво , так  легко танцював , ніби йроки його не брали . Перебуваючи на відпочинку ,він  неходив , аначе літав , немов   внього виросли крила . Щастя йому додавало енергії , наснаги , бажання жити ірадіти життю . Нарешті   небуде   самзматусею проводити вечори івсвяткові дні. Знайшов собі цю єдину , зякою житимуть щасливо довгі роки .
Катерина тежбула на сьомому небі відщастя . Єдлякого жити , прокого турбуватися , єкому добре слово сказати , підтримати уважку хвилину . Повеселіла , віджила , щастя жінку прикрашало . Приїхала додому засмагла , очісвітилися щастям . Навіть сусіди її не впізнали . Закороткий час
зателефонував Олег ісказав , щозбирається до неївгостину . Коли приїде ,тозабере її до себе .
Катерина не очікувала такого швидкого розвитку подій . Алесерце тріпотіло вочікуванні .
Осьнастав цейщасливий ,довгоочікуваний день . Олег приїхав зкрасивим букетом червоних троянд ірізними гостинцями . Виглядав трошки розгубленим , алещасливим ізадоволеним . Будинок Катерини бувненовозбудований , одноповерховий , таакуратний ідоглянутий . Хризантеми прикрашали всеподвір'я . Довкола будинку росли фруктові дерева . Недалеко протікала маленька річечка , якаприповені виходила зберегів , заливаючи людям городи . Краса Прикарпатського краю зачарували Олега . Тавсежвін  непланував тутзалишатися . Адже вЧеркасах , депроживав Олег ,чекала   старенька мати , якаледве пересувалася по кімнаті . Вісімдесят років   вжедавно минуло , тожсили її
покидали . Якби не постійний догляд  сина , давно   вжебпереставилася . Немавнакого мавїїзалишити…
      Погостювавши декілька днів , наказав Катерині збиратися вдорогу . ДоЧеркас не близька дорога , цілу нічпотягом їхати . Взяли найнеобхідніші речі Катерини . Всеінше не мавзаміру забирати . Всевнього було , протягом життя   всякого добра надбав . Рушили вдорогу . Увагоні проговорили цілу ніч. Невстигли наговоритися .  Коли під'їхали до будинку , Катерину вразила його величина іархітектура . Олег похвалився , щосамсклав проект іплан будинку . Адже мавспеціальність архітектора . Будинок бувдвоповерховим зколонами , витіюватими сходами івеличезною терасою , наякій росли вгорщиках різні рідкісні кущі іквіти . Будинок збудований вкласичному стилі , вражав своєю величністю . Всередині будинку тежбуло розкішно . Гарні старовинні дерев'яні меблі , білий рояль посередині кімнати . Наньому грав колись маленьким Олег , мама посилала його вмузичну школу . Освоїв інструмент івподальшому житті часом сідав за рояль іграв длягостей різні музичні твори , таукраїнські пісні . Голос мавкрасивий , густий баритон . Заграв ізаспівав він  пісню Катерині   прокохання ,,Ніч,якамісячна ,, Вона була зачарована його співом іманерою виконання . Дотого жцебула її улюблена   пісня . Серце Катерини було скорене .
Мати Олега зустріла її поцілунком ітеплими обіймами . Цейжест розтопив всерці лідвКатерини . Старенька була доглянута , акуратно одягнута іпричесана . Всім своїм зовнішнім виглядом видно було , щовона   зінтелігентної   родини . Олег сказав , щобКатерина   нехвилювалася , бозамамою доглядає жінка , якаживе поруч ізаробляє собі , працюючи по догляду за старими людьми .
Будинок вразив своєю красою ічистотою . Кожна кімната була гарно умебльована в
старовинному стилі . Захопленню Катерини не було меж. Олег просив її почуватись господинею
дому . Катерині жздавалось , щопопала вказку .
Невідтягуючи , розписались взагсі інашлюб вцеркві запросили своїх рідних . Приїхали дочка ісинКатерини звнуками , також зі Штатів прилетів синОлега . Вінбувдуже подібний до батька . Сім'я його складалась здружини ідонечки , гарненької , якпринцеса . Всім вистарчило місця .
Будинок був  великим іпросторим . Діти   раділи , щобатьки знайшли своє щастя .
Зажили вони зОлегом вмирі ізлагоді . Катерина почувалася фантастично . Благополуччя ,
Увага і  любов зробили свою справу . Мати Олега полюбила Катерину за її добре серце . Мала зкимпоговорити , розповісти просвоє життя , поділитись спогадами . Катерина доглядала її , якрідну . Повертаючись зроботи Олег приносив завжди квіти , абоякусь дрібничку вподарунок . Увага його
подобалась Катерині . Щодень вона дякувала Богу за щасливу долю , якувінїйпослав .
Радісно пройшли Різдвяні свята . Друзі Олега полюбили Катерину , часом заходили на святкову вечерю . Смачними стравами пригощала їх Катерина . Немогли нахвалитися наїдками   інапитками . Всебуло чудово , ажпоки одного зимового дняОлег їдучи   нароботу - перекинувся   намашині і
скотився   вобрив . Ледь живим привезли влікарню . Горю Катерини не було меж. Вона не відходила відчоловіка ні на крок . Запросила зстолиці кращих світил медицини , щобврятувати коханого
чоловіка . Операція на мозку пройшла вдало , алезанаслідки ніхто не давав гарантію . Катерина
молилася іблагала Бога продопомогу . Щоденно масажувала його немічне тіло , робила легкі вправи , виконувала всівказівки лікарів .
Любов ітурбота зробили неможливе . Олег почав потрохи одужувати . Часто повторював Катерині ,щотому вижив , бонезміг би залишити самотньою свою кохану дружину . Вона лише посміхалася інадіялась , щонезабаром забере його додому . Такий часнастав . Довго виходжувала вона свого чоловіка , виводила його на прогулянку , слідкувала за прийомом ліків . Докінця літа Олег одужав ізапросив Катерину на річницю шлюбу до Туреччини . Вмісце ,депознайомились ізакохались зпершого погляду . Депройшли їхні найбільш   романтичні іщасливі дніжиття . Тяжкі випробування пройшла Катерина всвоєму житті . Тадоля змилосердилась наднеюіпослала їй
велике кохання , якесупроводжувало її до останніх днів життя .
Top