5. Леся Гринців-Модрицька. Привиди ночі. Перша частина
Леся Гринців-Модрицька.
Привиди ночі. Перша частина
(Кожна частина повісті основана на реальних подіях)
Сутінки поступово нависали над містом, готуючись накрити землю темним покривалом ночі...Тієї  ночі, коли  навколо відбуваються всякі дивні, а часом і жахливі події.
У Ірини  склалось враження, що Бог віддав Сатані цю частину доби, щоб вершити свої чорні справи.
   Що тільки не діється протягом ночі...Здається, що сам Сатана намовляє людей грішити і допомагає їм у цьому. Насильство, вбивства, деморалізація людської особистості, необдумані вчинки...
   Часто буває так, що за вікном можна почути навіжені крики... Ні, це не крики, а  ричання нечистої сили, яка сидить протягом дня в закутках розуму і відіграється вночі, лякаючи добрих людей. Такі люди  є сором'язливі вдень, а вечорами хильнувши алкоголю, випускають з себе сатанинську суть.
    Лише маленька частинка людей, саме вночі, отримують тілесні і духовні задоволення, кохаючи одне одного. Ця маленька частина людей називає себе щасливими, хоча до кінця свого життя їм  не завжди вдається зберегти щирі почуття. А часто ці почуття переростають у ненависть і зневагу.
Все це діється саме вночі, коли більшість людей відпочивають від виснажливої праці, яка рідко приносить їм достаток і задоволення.
   Роздумуючи над цим, Ірина довго не могла заснути. В черговий раз почувши за вікном ричання людських істот, вирішила поставити їх на місце і налякати поліцією.
Взявши в руки балончик з паралітичним газом, вийшла на подвір'я, надіючись на це, що дасть собі раду з бешкетниками.
  На лавці під вікном, побачила двох парубків, які горланили щосили, видаючи з своєї горлянки дикі звуки. Здалека запитала:
-Хлопці, чого кричите, людям спати не даєте?
У відповідь почула лайливі слова. Один з них підійшов ближче і своїми мутними, п'яними очима побачив, що Ірина красива і молода жінка.  Він почав тягнути її до лавки, яка була біля будинку. Балончик не використовувала, бо бачила, що справиться без нього з худими і виснаженими парубками. Адже батько ще в дитинстві навчив її деяких прийомів захисту. До того ж пройшла навчання в  приватній спортивній  школі,  де оволоділа деякими потрібними прийомами.
Не опиралась, бо відчувала свою перевагу. Так, як працювала психологом в клініці, вирішила поспостерігати за поведінкою двох молодиків, які називали себе друзями. Вони приїхали з заробітків і вирішили відсвяткувати повернення додому, витрачаючи при цьому велику суму тяжко зароблених грошей. Ризикуючи потрапити в неприємну ситуацію, жартома сказала, що дістанеться тому, хто з них виявиться сильніший.
  З друзів вони враз перетворилися на звірів. Гамселили одне одного з усієї сили. Потекла перша кров з носів і розбитих губ. Ірина все дивилась і дивувалась з їхньої поведінки. Друзі готові були вбити одне одного, заради втіхи.
Коли один з них витягнув ножа, довелось використати балончик з паралітичним газом. Так, як дія його була протягом декількох хвилин, побігла додому за мотузкою, покликала батька  і  з його допомогою, прив'язала їх одне до одного,  залишивши  тверезіти. Надіялась, що отверезівши одумаються і перестануть напиватися до звірячої поведінки.
Повернувшись в квартиру,  Ірину стало  трісти від пережитого. Батько старався її заспокоїти.  Та вона думала над тим, що цим двом виродкам могла попасти до рук беззахисна дівчина, яка б не справилась з ними. До ранку вже не заснула, а спостерігала за поведінкою зв'язаних тварюк. Спочатку вони між собою сварилися, а потім почали кликати на допомогу. Ніхто не захотів їм допомогти, хоча не в одній квартирі засвітилось світло, бо люди пробудились від їхніх криків.
  Так і заснули зв'язаними. Над ранок отверезіли і дивувались, чому зв'язані, зовсім забувши свою нічну пригоду.
Ірині було цікаво, що вони стануть говорити, коли отверезіють. Вийшла на подвір'я і спитала, що з ними сталося. Вони нічого не пам'ятали, лише просили допомоги, бо сильно заніміли  руки і ноги.
  Ірина пообіцяла їх розв'язати, якщо не будуть буянити і лаятись. Вони смиренно опустили голови і пообіцяли не відкривати рота. Їм стало соромно, коли довідалися, що витворяли вночі під дією алкоголю. Куди поділась їх агресивність і злоба. Стали смиренні і вдячні, що не викликала поліцію, бо там би обчистили їхні кишені, ще й тлумаків надавали, або й каліками зробили.
Що ж це діється з людьми вночі під дією алкоголю- так розсуждала Ірина, коли молодики в черговий раз вибачились і з розбитими обличчями поплентались додому.
Ірина описала ці події в своїх нотатках, бо планувала написати повість, використовуючи правдиві історії і спостерігаючи за поведінкою людей.  Написання прозових творів було її улюбленим заняттям, до якого мала неабиякий хист. Працюючи психологом, дізнавалася про різні людські долі і життєві історії, про які згодом описувала в своїх романах і повістях.
   Почався новий день. Ласкаво пригріло сонечко і всі химери ночі зникли, залишивши  назавжди в пам'яті важкі наслідки ночі.
Далі буде.