Леся
Гринців-Модрицька.
Привиди
ночі. Перша
частина
(Кожна
частина
повісті
основана
на
реальних
подіях)
Сутінки
поступово
нависали
над містом,
готуючись
накрити
землю
темним
покривалом
ночі...Тієї
ночі, коли
навколо
відбуваються
всякі
дивні, а
часом і
жахливі
події.
У Ірини
склалось
враження,
що Бог
віддав
Сатані цю
частину
доби, щоб
вершити
свої чорні
справи.
Що
тільки не
діється
протягом
ночі...Здається,
що сам
Сатана
намовляє
людей
грішити і
допомагає
їм у цьому.
Насильство,
вбивства,
деморалізація
людської
особистості,
необдумані
вчинки...
Часто
буває так,
що за
вікном
можна
почути
навіжені
крики... Ні,
це не крики,
а ричання
нечистої
сили, яка
сидить
протягом
дня в
закутках
розуму і
відіграється
вночі,
лякаючи
добрих
людей. Такі
люди є
сором'язливі
вдень, а
вечорами
хильнувши
алкоголю,
випускають
з себе
сатанинську
суть.
Лише
маленька
частинка
людей, саме
вночі,
отримують
тілесні і
духовні
задоволення,
кохаючи
одне
одного. Ця
маленька
частина
людей
називає
себе
щасливими,
хоча до
кінця
свого
життя їм
не завжди
вдається
зберегти
щирі
почуття. А
часто ці
почуття
переростають
у
ненависть
і зневагу.
Все це
діється
саме вночі,
коли
більшість
людей
відпочивають
від
виснажливої
праці, яка
рідко
приносить
їм
достаток і
задоволення.
Роздумуючи
над цим,
Ірина
довго не
могла
заснути. В
черговий
раз
почувши за
вікном
ричання
людських
істот,
вирішила
поставити
їх на місце
і налякати
поліцією.
Взявши
в руки
балончик з
паралітичним
газом,
вийшла на
подвір'я,
надіючись
на це, що
дасть собі
раду з
бешкетниками.
На
лавці під
вікном,
побачила
двох
парубків,
які
горланили
щосили,
видаючи з
своєї
горлянки
дикі звуки.
Здалека
запитала:
-Хлопці,
чого
кричите,
людям
спати не
даєте?
У
відповідь
почула
лайливі
слова. Один
з них
підійшов
ближче і
своїми
мутними,
п'яними
очима
побачив, що
Ірина
красива і
молода
жінка. Він
почав
тягнути її
до лавки,
яка була
біля
будинку.
Балончик
не
використовувала,
бо бачила,
що
справиться
без нього з
худими і
виснаженими
парубками.
Адже
батько ще в
дитинстві
навчив її
деяких
прийомів
захисту. До
того ж
пройшла
навчання
в
приватній
спортивній
школі, де
оволоділа
деякими
потрібними
прийомами.
Не
опиралась,
бо
відчувала
свою
перевагу.
Так, як
працювала
психологом
в клініці,
вирішила
поспостерігати
за
поведінкою
двох
молодиків,
які
називали
себе
друзями.
Вони
приїхали з
заробітків
і вирішили
відсвяткувати
повернення
додому,
витрачаючи
при цьому
велику
суму тяжко
зароблених
грошей.
Ризикуючи
потрапити
в
неприємну
ситуацію,
жартома
сказала, що
дістанеться
тому, хто з
них
виявиться
сильніший.
З
друзів
вони враз
перетворилися
на звірів.
Гамселили
одне
одного з
усієї сили.
Потекла
перша кров
з носів і
розбитих
губ. Ірина
все
дивилась і
дивувалась
з їхньої
поведінки.
Друзі
готові
були вбити
одне
одного,
заради
втіхи.
Коли
один з них
витягнув
ножа,
довелось
використати
балончик з
паралітичним
газом. Так,
як дія його
була
протягом
декількох
хвилин,
побігла
додому за
мотузкою,
покликала
батька і
з його
допомогою,
прив'язала
їх одне до
одного,
залишивши
тверезіти.
Надіялась,
що
отверезівши
одумаються
і
перестануть
напиватися
до
звірячої
поведінки.
Повернувшись
в
квартиру,
Ірину
стало
трісти від
пережитого.
Батько
старався
її
заспокоїти.
Та вона
думала над
тим, що цим
двом
виродкам
могла
попасти до
рук
беззахисна
дівчина,
яка б не
справилась
з ними. До
ранку вже
не заснула,
а
спостерігала
за
поведінкою
зв'язаних
тварюк.
Спочатку
вони між
собою
сварилися,
а потім
почали
кликати на
допомогу.
Ніхто не
захотів їм
допомогти,
хоча не в
одній
квартирі
засвітилось
світло, бо
люди
пробудились
від їхніх
криків.
Так і
заснули
зв'язаними.
Над ранок
отверезіли
і
дивувались,
чому
зв'язані,
зовсім
забувши
свою нічну
пригоду.
Ірині
було
цікаво, що
вони
стануть
говорити,
коли
отверезіють.
Вийшла на
подвір'я і
спитала, що
з ними
сталося.
Вони
нічого не
пам'ятали,
лише
просили
допомоги,
бо сильно
заніміли
руки і
ноги.
Ірина
пообіцяла
їх
розв'язати,
якщо не
будуть
буянити і
лаятись.
Вони
смиренно
опустили
голови і
пообіцяли
не
відкривати
рота. Їм
стало
соромно,
коли
довідалися,
що
витворяли
вночі під
дією
алкоголю.
Куди
поділась
їх
агресивність
і злоба.
Стали
смиренні і
вдячні, що
не
викликала
поліцію, бо
там би
обчистили
їхні
кишені, ще й
тлумаків
надавали,
або й
каліками
зробили.
Що ж це
діється з
людьми
вночі під
дією
алкоголю-
так
розсуждала
Ірина, коли
молодики в
черговий
раз
вибачились
і з
розбитими
обличчями
поплентались
додому.
Ірина
описала ці
події в
своїх
нотатках,
бо
планувала
написати
повість,
використовуючи
правдиві
історії і
спостерігаючи
за
поведінкою
людей.
Написання
прозових
творів
було її
улюбленим
заняттям,
до якого
мала
неабиякий
хист.
Працюючи
психологом,
дізнавалася
про різні
людські
долі і
життєві
історії,
про які
згодом
описувала
в своїх
романах і
повістях.
Почався
новий день.
Ласкаво
пригріло
сонечко і
всі химери
ночі
зникли,
залишивши
назавжди в
пам'яті
важкі
наслідки
ночі.
Далі
буде.