5. Абдельваххаб Аззаві.«Збираю чари жінки в ліжку»
Абдельваххаб Аззаві
«Збираю чари жінки в ліжку»
Народився  у 1981 році  в  Дамаску  (Сирія ). Нині  мешкає  і  працює  в  Німеччині ,  у  Дрездені . Одружений , батько  двох  дітей . Член  Письменницької  асоціації  Сирії .  Почесний  член  ПЕН- клубу  Німеччини . За  професією  –  хірург - офтальмолог . У  2008- 2009 роках  редагував  випуски  журналу  «Аль- Адаб ».  Публікує  вірші  та  статті  у  газетах   «Аль- Кудс  Аль- Арабі» , «Аль- Нахар»  та  інших  арабських  виданнях . Учасник  багатьох   міжнародних  фестивалів  та  семінарів , зокрема  «Молоді  європейські  та  середземноморські  діячі  мистецтв»  (Скоп’є , Македонія , 2009 р.). 
Вірші  перекладені  українською , англійською , французькою , німецькою  та  російською  мовами . Перша  книжка  «Випадковий  смуток»  вийшла  в  Сирії  у 2006  році.  Друга  збірка , «НОТА  –  небеса  свободи» , за  участю  Омара  Хазека  (Єгипет ), Нікі  д’Аттома  (Італія ) і  Тьяго  Патрисіо  (Португалія ), побачила  світ  у 2012- му  в  Єгипті .  Третя  книжка , «Мозаїка  облоги» , надрукована  в  Бейруті  (Ліван ) у  грудні  2013 року   (фрагменти  оприлюднені  в  газеті  «Аль- Нахар» ). До  неї  ввійшли  щоденники , статті ,  сни…  Це  спроба  чуттєвого  відображення  стану  людини  під  час  облоги ; розповідь   про  те,  як  змінюється  її  сприйняття  світу  й  спосіб  життя . Готується  до  друку   четверта  книжка  – «В’язниця» , в  основі  якої  –  численні  інтерв’ю  з  колишніми   в’язнями , вірші , бувальщини , сни.  Перекладає  поезію  та  прозу  арабською  з  англійської  мови . 
* * *
Коли  тебе  буде  все- таки  вбито
Однієї  погожої  днини , – 
Твого  рота  закриють  тканиною .
Щоб  дихання  зупинити ? Ні…
Аби  заглушити  врешті  одні ,  
Самотні  звуки  твоєї  душі , – 
Кому  потрібні  тепер  вірші ,
Навіть  сумні ? Ні,  головне  тепер
Переконатися , що  ти  помер  –    
Тут,  назавжди , остаточно , зримо .
Не  потривожиш , не  скрипнеш  дверима . 
Годі  вже,  сер,  –  шматочком  тканини
Стулять  рота  одній  людині ,
Зітхнуть  полегшено  й  зникнуть  вранці . 
Та  аромат  твого  серця  віднині
Залишиться  на  їхніх  пальцях .
Перед сном
Збираю  чари  жінки  у  ліжку :
Фрагменти  сну  і  твою  усмішку ,
Густі  коси  та  звабливе  вушко ,
Твоє  дихання  на  моїй  подушці…
Твої  груди  (а  сну  –  вже  на  денці ) 
Ніжно  торкаються  мого  серця . 
Поруч  таке  неймовірне  життя  – 
Вдвох  відчуваємо  серцебиття .
В  своєму  волоссі  шукаю  твоє,
Ось  волосинка  заблукана  є,  – 
Мила,  коштовна , свята , молода , –
Душу  мою,  наче  янгол , гойда .
 
Трепетно  пальчиком  враз  –  по  спині , – 
Може,  то  зірка  моргнула  мені? 
Як  розгадати  загадку  одну?
«Здрастуй , кохана» . Уже  не  до  сну…
Третій крок в долині
грецькому музикантові Елені Караіндроу
Немов відлуння думки, що переслідує її носія,
думки, яка , вилетівши з вікна, шукає голову,
бачить байдужий паркан  і раптом оживляє його, –   
ця неймовірна , беззахисна , жагуча музика.
І вже крізь капкани пилу  пробиваються троянди.
Немов неминуча осінь...  Світлий смуток, що переповнює душу . 
Недосконала мудрість далекого сяйва самотньої зірки. 
Ніби ковток повітря перед тим, як почнеш говорити .
Наче вишукана, тендітна долоня жаданої дівчини . 
Немов чарівна квітка, яка бентежно росте з горла.
Таке вразливе, довірливе й вічно невпевнене серце.
Чутливе скло в кровоносній посудині .
Неначе ...
З арабської переклали Сергій Дзюба та Михайло Блехман
Top