Мілан Грабал (Чехія)
:
«І світиться душа - для Тебе!
»
Мілан Грабал народився у 1954 році в місті Варнсдорф (Чехія), де мешкає й
зараз. Після закінчення школи економіки в Чеській Липі працював економістом, а
потім завідував відділом освіти та культури муніципального бюро в Варнсдорфі,
керував відділом музики в муніципальній бібліотеці, очолював поетичну студію. У
1990-2003 рр. був редактором у літературному журналі
«Psí víno».
Організовує
літературні конкурси для дітей і дорослих. Мілан Грабал
-
член Спілки чеських
письменників та ПЕН-клубу Чеської Республіки
.
Він пише вірші і прозу,
перекладає
,
в основному, з верхньолужицької мови
.
Видав понад 60 літературних
антологій, зокрема, книжку
перекладів
«Jazyk jímž, porozumíš v
ětru» («Мовою
вітру»
). Автор одинадцяти
поетичних книжок, збірки оповідань і книги для
дітей. Твори Мілана Грабала перекладалися верхньолужицькою, німецькою та
англійською мовами
.
Половина
Мрію я про Вас уранці,
За завісою дощу
Світ лукаво прокидається.
Борщу* б…
Знов сьогодні, як учора,
Може, тисячі років…
Не дається вірш, от горе, -
Не вхопив!
Вистига сніданок. Чуда
Жду, нестримний, наче лань…
Ваша посмішка - повсюди
В медитаціях кохань.
Не старіє Мона Ліза,
Спрагло береже секрет…
Тільки ж я - не із заліза,
Лиш поет.
Тільки-но зберусь до бою,
А добі уже кінець…
І молюся я любов'ю,
Мов чернець.
Знов прокинусь на світанні
Войовничо молодим…
Хто жада вогонь кохання,
Прийме й дим.
_____________
* Перекладач дбає про українського читача…
Сяйво
Різдвяна зірка гасне в небі
…
А ми - мов молоде вино
!
І світиться душа для Тебе
-
Гаряча й справжня, мов руно.
І Ти
, беззахисно принадна
,
До сяйва горнешся щораз…
А ніч зітхає безпорадно
І тихо молиться за нас.
Спів Стіві Вандера
*
Високо під дахом
однієї днини
серед пилу раптом
відшукав світлини
.
Пам'яті віконця
-
без ошатних рамок,
де багато сонця
,
юні тато й мама.
Ось хлоп'я у квітні
зі щемкого раю
дивиться привітно -
в душу заглядає.
Так необережно
відкрива завісу
…
спогади бентежно
крають падолистом.
Кадри линуть стрімко,
мов чогось боюся
;
а на цьому знімку
-
вже нема матусі!
Зникла там без сліду
,
як снігів навала
, -
в шафі короїди
нафталін здолали
…
На горищі - жовтень,
мотлох і рутина;
тут - книжки пожовклі,
мухи в павутині.
Час вертатись рвучко
до життя й роботи;
засина онучка -
легко, безтурботно.
Прокидаюсь рано
від страху й сумління…
чорно-білі рани,
наче вічні тіні
.
_____________
* Стіві Вандер -
відомий американський музикант, співак, композитор та
поет. Невдовзі після народження (13 травня 1950 року) втратив зір. Але, попри
трагедію, захопився грою на гітарі й став знаменитим. Співпрацював із Полом
Маккартні, Джоном Ленноном, Бобом Діланом, Реєм Чарльзом та іншими
видатними музикантами. Автор понад 30-ти альбомів. Лауреат 22-х премій
«Греммі». У 1989 році його ім'я занесено до Зали слави рок-н-ролу. У
престижному списку 500 найкращих альбомів усіх часів
, за версією журналу
«Rolling Stone»,
його творчість представлена чотирма альбомами.
Земля мого дитинства
Там
- прах моєї бабусі
,
Там - попіл моєї країни
…
Де б не був, туди
повернуся, -
Душа, мов у вирій, лине.
Ця земля - далеко і близько,
Наче віра - в радості й горі.
Найрідніша - немов колиска
,
Найчарівніша, ніби море
.
Там мене пам'ятають юним
,
Мов не йшов
- вернувся одразу
…
А думки - наче давні руни,
Все мандрують безмежним часом.
Згодом стануть вони землею
-
Хтось наступить чоботом важко
…
Та однак для душі моєї
Там відкриє серце ромашка.
Знов вітатиме півень сонце,
І накумкає жабка літо
…
Заспівають дівчата й хлопці
-
Так проникливо, незужито.
А птахи вернуться додому,
І зів'ють, просвітлені, гнізда
…
Я цей світ не віддам нікому
-
Ту вразливу мою Вітчизну
.
Тож вертатися не боюся
-
Віршем, зморшками, тихо, лунко…
Я приїду скоро, бабусю,
В край, народжений поцілунком.
Також
Уже пора
…
гарненька медсестра
завітала рано
,
й досить старанно
вмить молодиця
витерла стіл
:
прибрала пил,
крихт
дещицю
,
засохлі квіти
…
й чомусь
,
наче з опалу
,
один недопалок
, -
останній відбиток
татових уст
.
Вінчання
Раптом спрагло
із Вами
Ухопили вустами
Перші краплі
дощу
,
Доки не вщух.
Не змовляючись, щиро
Захотіли у вирій
,
Невагомі, мов вітер,
Просто діти.
А були ж, мов роботи
…
Де поділись клопоти?
Уявити не міг
Ваш сміх.
Ось такі перехожі
…
Пані
, ми з Вами - схожі
!
Може, нас серед площ
Вінчає дощ?
Село веселе
Зберемось погомоніти
…
Ні, це
- не капличка й не храм,
Тут ми молимось
іншим богам
.
Вітер
Видме хвацько все з гаманців
…
А душі
- мов двері
, навстіж.
Тільки б кухоль тримався в руці,
Як завше.
Тут води не пити з лиця
…
Словам босоніж - аж тісно
!
Щоб не кам'яніли серця
, -
Пісня.
Лиш під'юджують у селі
:
«Ну, що за дивак цей Мілан?!»
Мені шкода жаб і джмелів,
Безкрилому.
Ця ватра - до небокраю
:
Чаклунська, стрімка, мов пам'ять!
Іноді я забуваю
Дихати навіть
.
З чеської мови переклав Сергій Дзюба
